Пошук по сайту


Програма кандидатського екзамену зі спеціальності

Програма кандидатського екзамену зі спеціальності

Сторінка1/3
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено Вченою радою Рівненського

державного гуманітарного університету

Протокол № 3 від 27 березня 2015 р.

Ректор проф. Постоловський Р.М.

ПРОГРАМА

КАНДИДАТСЬКОГО ЕКЗАМЕНУ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ
19.00.07 – ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ


Рівне – 2015

Пояснювальна записка
Кандидатський іспит зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія - має на меті визначення глибини психологічної підготовки здобувача, його наукового і культурного світогляду, рівня підготовки до самостійної науково-дослідницької діяльності. Складання кандидатського іспиту з педагогічної та вікової психології є обов’язковим для присудження наукового ступеня кандидата психологічних наук.

Програма кандидатського іспиту зі спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія складена відповідно до програм підготовки фахівців у галузі психології за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” і відповідає вимогам якісної і ефективної підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів.

Для успішного складання іспиту здобувачу необхідно продемонструвати розуміння ключових проблем вікової та педагогічної психології , етапів її розвитку, сучасного стану науки в Україні та за рубежем, а також уміння виділяти проблематику в обраній галузі дослідження.

Особа, що складає кандидатський іспит, повинна добре знати програми з вікової та педагогічної психології для різних типів середніх і вищих навчальних закладів, чинні підручники та навчально-методичні джерела за цими науковими лініями. Крім того, вимагається добре знання публікацій періодичних видань. Здобувач має продемонструвати вміння викласти ключову проблему свого дослідження, довести її актуальність, проаналізувати різні точки зору з цього питання та аргументацію їхніх прихильників, обґрунтувати висунуту гіпотезу і хід її доведення.

Типова програма кандидатського іспиту зі спеціальності складається із двох програм: основної і додаткової.

Додаткова програма складається здобувачем відповідно до теми дисертаційного дослідження.

Кандидатський іспит зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія покликаний перевірити:

■ рівень сформованості у здобувача психологічної компетенції;

■ рівень сформованості професійно орієнтованої мотивації;

■ рівень сформованості дослідницької компетенції;

■ рівень сформованості загальної компетенції.

Для проведення кандидатського іспиту і захисту наукового реферату створюється державна комісія у складі голови і членів комісії (екзаменаторів з вікової та педагогічної психології). Екзаменаційну комісію очолює доктор психологічних наук. Комісія створюється щорічно наказом ректора і діє протягом календарного року.

Кандидатський іспит з педагогічної та вікової психології приймається один раз на рік у вигляді сесії. Строки сесії встановлюються ректором університету. Кандидатський іспит проводиться державною мовою.

Допуск до кандидатського іспиту здійснюється за наказом ректора університету До складання кандидатського іспиту допускаються здобувачі, які виконали у повному обсязі програму підготовки і склали кандидатські іспити з філософії і та іноземної мови.

У разі отримання здобувачем незадовільної оцінки повторне складання іспиту протягом поточної сесії не дозволяється. Рішення комісії може бути оскаржене здобувачем у терміни, встановлені приймальною комісією.
1. Вимоги до здобувачів на кандидатському іспиті

На кандидатському іспиті здобувачі повинні продемонструвати глибокі знання теоретичних основ психологічної науки взагалі та двох її наукових ліній зокрема: вікової та педагогічної психології. Головною вимогою кандидатського іспиту до рівня теоретичної підготовки здобувачів є ґрунтовне знання ними основних проблем вікової та педагогічної психології, основних наукових теорій і концепцій Відповідь здобувачів на іспиті повинна підтвердити повноту їхніх знань категорійно-понятійного апарату з вікової та педагогічної психології, знання методичного інструментарію, нових підходів до трактування центральних понять, розуміння їхньої сутності, а також знання фактів, термінології, структур, принципів, законів, закономірностей, методів і засобів особливостей розвитку психіки людини у різні періоди онтогенезу.

Здобувач повинен також продемонструвати здатність аналізувати й будувати реальний навчально-виховний процес з психологічної точки зору, показати знання психологічних явищ та процесів, діапазон володіння вміннями й навичками операційного рівня, методичну грамотність, зокрема сформованість гностичних, конструктивно-планувальних, проектувальних, комунікативно-навчальних і дослідницьких умінь.
2. Порядок проведення, структура, зміст кандидатського іспиту і критерії оцінювання знань та вмінь здобувача
2.1. Порядок проведення кандидатського іспиту

Кандидатський іспит зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія для здобувачів проводиться відповідно до програми, затвердженої вченою радою психолого-природничого факультету РДГУ.

Кандидатський іспит проводиться за екзаменаційними білетами.

Кандидатський іспит складається із трьох частин: перша – відповідь на обов’язкові й додаткові питання основної програми; друга – відповідь на обов’язкові й додаткові питання додаткової програми; третя – захист заздалегідь (за місяць до іспиту) поданого і прорецензованого реферату.

Здобувач бере екзаменаційний білет у присутності голови екзаменаційної комісії та членів (екзаменаторів) Про взятий здобувачем номер білета робиться запис у протоколі.

Для підготовки відповіді здобувач використовує екзаменаційні бланки, які зберігаються після екзамену протягом року.

Разом з білетом здобувач одержує свій реферат і рецензію на нього. Здобувач знайомиться з рецензією і готується до захисту своїх наукових поглядів, викладених у рефераті.

На екзамені здобувачам дається 1 година на підготовку відповіді та ознайомлення з рецензією на реферат.

Оцінювання відповідей і реферату здійснюється згідно з критеріями, визначеними у програмі кандидатського іспиту.

Оцінка за кандидатський іспит виставляється після його закінчення на основі оцінок, отриманих здобувачем за відповіді на питання білета і захист реферату відповідно до критеріїв, які визначені програмою іспиту.

Оцінки оголошуються здобувачам головою екзаменаційної комісії в присутності усіх членів (екзаменаторів) комісії і здобувачів групи, які складали іспит.

Рівень знань здобувача оцінюється за чотирибальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».
2.2. Структура і зміст кандидатського іспиту

Кандидатський іспит складається із трьох частин.

2.2.1. Перша частина іспиту: усні відповіді на питання обов’язкової програми.

Екзаменаційний білет містить три питання у відповідності до обов’язкової програми. Екзаменатори можуть ставити додаткові запитання лише згідно обов’язкової програми.

Об’єкт контролю - рівень засвоєння теоретичних знань та володіння професійними вміннями, сформованими у здобувача в результаті вивчення обов’язкової програми з вікової та педагогічної психології

Форма контролю: співбесіда з екзаменаторами, яка передбачає відповідь здобувача на питання екзаменаційного білета.
2.2.2. Друга частина іспиту: усні відповіді на питання додаткової програми і виконання практичного завдання.

Екзаменаційний білет містить два питання у відповідності до додаткової програми: одне теоретичне і одне практичне. Крім того, екзаменатори можуть ставити додаткові запитання лише згідно додаткової програми. Додаткова програма розробляється здобувачем і висвітлює методологічні, загальнотеоретичні, концептуальні та онтогенетичні аспекти наукової проблеми, у галузі якої виконується дисертаційне дослідження

Відповідь на теоретичні питання оцінюється за критеріями:

■ відповідність змісту;

■ повнота і ґрунтовність викладу;

■ доказовість викладу;

■ термінологічна коректність;

■ науковість. Практичного завдання

■ точність (відповідність інструкції);

■ правильність;

■ оригінальність.
2.2.3. Третя частина іспиту: усний захист наукового реферату

Тему реферату здобувач обирає самостійно у відповідності до проблеми його дослідження. Підготовлений реферат подається на рецензування за місяць до проведення кандидатського іспиту.

Форма контролю: співбесіда з екзаменаторами, яка передбачає короткий виклад здобувачем його поглядів на обрану проблему дослідження і відповіді на зауваження рецензента реферату.

2.3. Критерії оцінювання відповідей здобувачів

Екзаменаційні питання розроблені на основі чинної програми кандидатського іспиту з дисципліни «Педагогічна та вікова психологія» і мають на меті комплексну перевірку теоретичної і практичної підготовленості здобувачів до реалізації дослідження з онтогенетичних проблем психологічної науки

Кожне теоретичне питання оцінюється за такими критеріями.

Оцінка «відмінно» виставляється:

■ за умови досконального орієнтування здобувача у змісті висвітлюваних ним понять, процесів і закономірностей, безпомилкового знання фактологічного матеріалу, а також аргументованої відповіді на всі додаткові запитання;

■ за правильне розв’язання практичних завдань, вміння застосувати теоретичні знання при аналізі особливостей розвитку психіки та особистості людини

Передбачається, що здобувач, який претендує на оцінку «відмінно», здатний вести глибоку і всебічно аргументовану дискусію з будь-якого проблемного питання, винесеного на кандидатський іспит.
Оцінка «добре» виставляється:

■ за умови вільного орієнтування здобувача у змісті й обсязі висвітлюваних ним понять, процесів і закономірностей, знання основних фактів і документів, здатності відповісти на додаткові запитання;

■ за в цілому уміле розв’язання практичних завдань з допущенням несуттєвих помилок, вміння застосовувати теоретичні знання при вирішенні конкретних завдань.

Здобувач, який претендує на оцінку «добре», досить підготовлений для того, щоб підтримати дискусію з принципових питань, винесених на кандидатський іспит.
Оцінка «задовільно» виставляється:

■ за умови загального орієнтування здобувача у змісті й обсязі висвітлюваних ним понять, процесів і закономірностей, неспроможності дати відповідь на всі додаткові питання;

■ за розв’язання практичних завдань із суттєвими помилками та неповне розкриття суті проблеми; за досить поверхове застосування теоретичних знань при вирішенні конкретних завдань.

Передбачається, що здобувач, який одержує оцінку «задовільно», поверхово класифікує та узагальнює набуті знання з проблематики кандидатського іспиту.

Оцінка «незадовільно» виставляється:

■ за умови, що здобувач не орієнтується у змісті й обсязі висвітлюваних ним понять, процесів і закономірностей, не знає основного фактологічного матеріалу або ж у своїй відповіді неправильно тлумачить базисні поняття, наводить перекручені формулювання чи хибний фактологічний матеріал;

■ за неправильне розв’язання практичних завдань; невміння застосовувати теоретичні знання, при вирішенні конкретних завдань.
2.4. Критерії підсумкового оцінювання відповідей здобувачів на кандидатському іспиті

Складниками підсумкового оцінювання є:

■ оцінка за володіння обов’язковою програмою кандидатського іспиту;

■ оцінка за володіння додатковою програмою;

■ оцінка за реферат.

Підсумкова оцінка за три складники кандидатського іспиту

Оцінка «відмінно» ставиться:

■ за умови одержання здобувачем двох оцінок «5» за відповіді на питання обов’язкової і додаткової програм та оцінки «5» або «4» за реферат.

Оцінка «добре» виставляється:

■ за умови одержання здобувачем оцінок «4» і «5», або двох оцінок «4» за відповіді на питання обов’язкової і додаткової програм та оцінки «4» за реферат.

Оцінка «задовільно» виставляється:

■ за умови одержання здобувачем оцінки «3» хоча б за один із компонентів іспиту.

Оцінка «незадовільно» виставляється:

■ за умови одержання здобувачем оцінки «2» хоча б за один із компонентів іспиту.

Рішення екзаменаційної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні іспиту, приймається на закритому засіданні комісії відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у її засіданні. При однаковій кількості голос голови комісії є вирішальним

Прийом іспиту проводиться відповідно до вимог чинного законодавства, нормативних документів Міністерства освіти й науки України та Вищої атестаційної комісії України
3. Основна програма підготовки

до кандидатського іспиту
Модуль 1 ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

Предмет та завдання вікової психології. Основні категорії вікової психології. Галузі вікової психології. Міжпредметні зв’язки вікової психології з іншими науками. Принципи вікової психології (детермінізму, розвитку, єдності психіки та діяльності, системності, об’єктивності, особистісного підходу). Класифікації методів дослідження. Специфіка застосування традиційних методів дослідження у роботі з дітьми. Спеціальні методи дослідження вікової психології.

Історія та сучасний стан вікової психології. Зарубіжна психологія. Вплив еволюційних ідей на становлення дитячої психології. Щоденники спостережень за розвитком дітей (І. Тен, Ч. Дарвін, В. Прейєр). Внесок А. Біне, Е. Клапареда у розвиток дитячої психології. Натуралістичні концепції онтогенезу людини (Ст. Хол, Дж. Болдуін, К. Грос). Нормативний підхід до психічного розвитку А. Геззела. Теорія трьох ступенів дитячого розвитку К. Бюлера. Критичний аналіз теорії конвергенції двох факторів В. Штерна. Соціологічний (культорологічний ) підхід до онтогенезу психіки людини. Французька соціологічна школа (Е. Дюркгейм, П. Жане), французька генетична психологія (А. Валлон, Р. Заззо). Американська школа культурної антропології (Ф.Боас). Кроскультурні дослідження закономірностей розвитку та виховання дітей (М.Мід).

Сучасна зарубіжна психологія розвитку. Психоаналітичні теорії розвитку людини (З. Фрейд, А. Адлер, Е. Еріксон). Диспозиційна концепція розвитку Г. Олпорта. Теорія соціального научіння у сучасній американський психології (Р. Сірс, А.Бандура ). Міжкультурні дослідження пізнавального розвитку дітей Дж. Брунера. Женевська школа генетичної психології Ж. Піаже. Внесок гуманістичної психології у загальне розуміння основних закономірностей розвитку та соціалізації людини.

Становлення вітчизняної вікової психології у середині 50-х – на початку 70-х років ХІХ ст. Питання психології розвитку у працях М. Пирогова, К. Ушинського, М. Весселя, П. Юркевича, П. Лесгафта, П. Каптерева, М. Ланге, А.Нечаєва, А.Лазурського, М. Рум’янцева. Експериментальний період у становленні психології розвитку (А. Сікорський). Організаційний період у розвитку вікової психології (П. Каптерев, А. Нечаєв, В. Бехтерев).

Перебудова психології розвитку на ідеології марксизму (1918–1936 рр.) Боротьба матеріалістичної та ідеалістичних парадигм в організаційному становленні психології, наслідки протистояння позицій К. Корнілова – Г. Челпанова для психологічної науки. Внесок у психологію розвитку людини М. Басова, П. Блонського, Л. Виготського, А. Лурія, А. Смірнова, І. Соколянского, С. Рубінштейна. Павлівський період у психології розвитку (1940–1960 рр.). Проблеми психології розвитку у працях С. Рубінштейна, Г. Костюка, О. Леонтьєва, Б. Ананьєва, О. Запорожця, О. Люблінської, Н. Менчинської). Експериментально-психологічна розробка проблем психології розвитку у 1960–1990-х роках. Теоретико-експериментальні дослідження Л. Занкова, Д. Ельконіна В. Давидова проблем розвиваючого навчання. Вивчення закономірностей та особливостей розвитку дітей на різних етапах онтогенезу (Л. Божович, Т. Драгунова, І. Кон, В. Крутецький, М. Лісіна).

Теорія вікового розвитку. Поняття розвитку: форми, механізми, закони та закономірності розвитку, провідні лінії розвитку психіки в онтогенезі. Вчення Л.Виготського про ідеальну форму, знакове опосередкування, інтеріоризацію у психології розвитку. Категорії умов, джерел та рушійних сил. Основні закономірності розвитку людини в онтогенезі. Пристосування та присвоєння як основні механізми біологічної та соціальної еволюції людського індивіда. Сенситивний період розвитку, поняття соціальної ситуації розвитку, зони актуального та найближчого розвитку. Проблема провідної діяльності. Теорія провідної діяльності та її евристичний потенціал у психології розвитку. Новоутворення розвитку. Зв’язок організації виховних впливів, провідної діяльності та новоутворень розвитку. Вчення Л.Виготського про вік та періодизації психічного розвитку. Підвалини та схеми періодизації психічного розвитку. Класифікація періодизацій розвитку. Періодизації розвитку В. Штерна, Р. Заззо, З. Фрейда, П. Блонського, Л. Виготського, Л. Божович, Д. Ельконіна. Поняття літичних та критичних стадій розвитку. Загальна характеристика криз розвитку.

Регулятивний статус категорії віку у психології розвитку. Вік як одиниця проектування розвиваючих середовищ та освітніх процесів.

Соціальна ситуація розвитку немовляти. Феноменологія родової кризи ( –2 міс. – +3 тижня). Пренатальні передумови розвитку. Народження дитини – перехід до нового типу розвитку. Інший як онтологічна основа життєдіяльності дитини. Основні ознаки нормального виходу дитини з кризи новонародженості. Новонародженість (0,5-4 місяця). Закономірності розвитку новонародженого. Комплекс пожвавлення як первинний синтез у розвитку дитини. Зосередженість – перша тілесно-поведінкова форма самостійності дитини. Кризові явища новонародженості (3,5–7 місяців) та їх подолання. Основні новоутворення віку. Розвиток пізнавальної сфери. Мовленнєвий розвиток. Акт хапання та його значення для психічного розвитку дитини. Ухід – прихід – нова форма сумісності дитини та дорослого. Поява предметних замісників у відносинах між ними. Власне немовлятість (6–12 місяців). Розпад комплексу пожвавлення. Дитина та дорослий як партнери з емоційно насиченій співпраці. Іграшка як засіб спілкування дитини з дорослим. Розвиток рухливої та пізнавальної сфер немовляти. Значення виникнення почуття захищеності та довіри до навколишнього світу як базового новоутворення віку. Синтез людського тіла як “знаряддя знарядь”. Первинні форми свідомості немовляти. Криза немовлятості (11–18 місяців).Становлення предметного ставлення до світу як причина кризи. Автономне мовлення дитини. Формування здатності до прямоходіння та мовленнєвого спілкування – шлях нормального розв’язання кризи немовлятості.

Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві. Раннє дитинство (1 рік 3 місяці – 3 роки). Загальна характеристика віку. Спільна предметна діяльність як провідна в ранньому дитинстві. Розвиток предметних дій та наочно-практичного мислення .Роль мовного спілкування у психічному розвитку дитини до 3 років. Символізм та початкові форми ігрової діяльності. Гордість за власні досягнення як новоутворення віку. Феноменологія та причини кризи раннього дитинства (2,5–3,5). Шляхи виходу з кризи 3 років, роль самообслуговування та гри у подоланні кризи. Самостійність у ранньому дитинстві.

Дошкільний вік розвитку дитини (3 – 6,5 роки). Передумови та умови розвитку дитини дошкільного віку. Основні лінії розвитку особистості та інтелекту дитини у дошкільному віці. Психологічна характеристика гри. Сюжетно-рольова гра як основна форма дитячої самодіяльності та привласнення суспільного досвіду. Розвиток у грі пізнавальних процесів та особистісного потенціалу дитини. Спілкування дитини з дорослим. Дитячі спільноти та міжособистісні відносини у них. Роль рефлексії діяльнісного досвіду в розвитку свідомості, становлення порівняльної рефлексії та самосвідомість дитини. Самооцінка дошкільняти. Теорія ампліфікації (поглиблення) розвитку дитини-дошкільняти. Проблема готовності дитини до шкільного навчання. Криза дитинства (5,5–7,5 року). Феноменологія та причини кризи 6 (7) років. Поява внутрішнього плану переживань та потреба у прилученні до відповідального соціального життя. Пошук суспільно значимої та оцінюваної діяльності. Зародження персональності. Форми спілкування дитини з однолітками та дорослими. Готовність дитини до шкільного навчання як нормальний модус виходу з кризи дитинства. Проблема готовності дитини до шкільного навчання.

Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Шкільне життя як перша ступінь соціальної зрілості. Статус школяра та його атрибути. Основні види діяльності молодших школярів: учіння, гра, праця. Навчальна діяльність як провідна для цього віку. Формування навчальної діяльності та пізнавальних процесів у молодших школярів. Новоутворення періоду. Становлення позиції учня як особистісне новоутворення цього віку. Розвиток теоретичного мислення та рефлексивної свідомості, довільність та самостійність молодших школярів. Проблема розвитку навчальної діяльності школярів молодших класів. Освіта та розвиток особистості у цьому віці. Гендерні відмінності розвитку пізнавальних інтересів та здібностей, емоційно-вольової сфери та характеру дітей молодшого шкільного віку.

Розвиток особистості у підлітковому віці (11–14 років). Феноменологія кризи підліткового віку. Передумови, процеси та результати психічного розвитку на етапі кризи. Фази вікового періоду. Фізіологічні, психологічні та соціальні індикатори онтогенезу підлітка. Особливості розвитку пізнавальних процесів та формування самосвідомості. Почуття дорослості у підлітків. Навчальна діяльність у цьому віці. Експериментування та становлення вправності. Потреба у самоствердженні та самостійності. Виникнення особистісної свідомості. Структура самосвідомості.

Підліток та дорослі: драматизм взаємовідносин. Психологічні особливості підліткових спільнот. Девіантна та деліквентна поведінка підлітків. Самовиховання у підлітковому віці.

Психологічні особливості ситуації соціального розвитку особистості в юнацькому віці (13,5–18 років). Фази юнацького віку. Психологічні особливості розвитку інтелекту та особистості юнака. Юність як завершуючий ступінь персоналізації. Рефлексія соціокультурного буття. Усвідомлення себе як особистості. Становлення суб’єктності в юності. Здатності до організації діяльності та співорганізації у ній. Проблема життєвого самовизначення як провідна проблема віку. Становлення світогляду. Особистісне та професійне самовизначення в юності.

Розвиток людини у дорослому віці. Проблема періодизації періодів дорослості. Криза юності (17–21 років). Феноменологія кризи. Розходження ідеальних уявлень про життя та реальності в юнацтві. Початок становлення дійсного авторства у визначенні та реалізації свого власного погляду на життя та індивідуального способу життя. Формування реальних життєвих планів як індикатор виходу з кризи. Активне опанування професійною діяльністю, соціальних ролей дорослого, пошук кола знайомств.

Молодість (19–28 років). Закономірності психічного розвитку у молодому віці. Молодість як період інтенсивного пізнавального розвитку. Розвиток функціональних відносин між окремими психічними процесами, їх залежність від характеру професійної діяльності та досягнень у ній (Б.Ананьєв). Пізнання себе у професійних ролях та подолання життєвих труднощів як норма вікового розвитку. Розвиток здатності до управління діяльністю. Шлюб та народження дітей: проблеми молодої сім’ї. Здобуття автентичності “Я є Я”.

Криза молодості (27–33 роки) та її психологічна характеристика. Усвідомлення необхідності подальшого професійного, соціального та особистісного зростання у кризі молодості. Подолання професійно-рольових та політичних домінацій. Побудова перспектив подальшого життя як спосіб подолання кризи.

Дорослість (32–42 роки) . Дорослість як “пік” професійних та інтелектуальних досягнень. Розвиток здібностей у період дорослості. Становлення культурно-історичного суб’єкта. Здобуття повноти діяльнісного способу життя. Завершення процесів індивідуалізації особистості у період дорослості.

Криза дорослості (39–45 роки). Феноменологія кризи дорослості як кризи цінностей. Пошук нового – духовного – змісту життя. Вироблення нового образу Я, переосмислення життєвих цілей, внесення змін у всі області своєї діяльності – продуктивний шлях подолання кризи дорослості.

Зрілість (44–66 років). Віковий портрет зрілої людини. Досягнення вершин в управлінській діяльності. Полівікова спільнота (однолітки, діти, онуки) як органічне життєве середовище зрілої людини, основне джерело переживань повноти життя. Проблема недовершеності світу та відповідальність людини. Виховання учнів та турбота про зростання молодого покоління.

Криза зрілості (55–65 років). Вихід на пенсію та завершення активної трудової діяльності. Необхідність підтвердження власної значимості для інших у цей час. Здобуття інтегративності у кризі зрілості.

Старість (62 роки – …). Періоди старіння. Історичний характер довжини життя та строків старіння. Віковий портрет старої людини. Зміни у психології старих та похилих людей. Звуження простору міжособистісних відносин. Два психологічні типи старості. Мудрість як здобуття старості. Криза індивідуального життя людини. Спроби осмислити феномен смерті.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Програма кандидатського екзамену зі спеціальності
Розділи екології: аутекологія, демекологія, синекологія. Галузі І підгалузі екології. Методи екологічних досліджень. Екологічні проблеми...

Програма для підготовки та складання кандидатського іспиту зі спеціальності
Данилевський А. О. – заступник начальника кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук

Програма співбесіди з конкурсного предмету «біологія»
Програму вступного екзамену з біології 2017 розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів: Біологія,...

Програма нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Програма нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» розрахована на студентів денної форми навчання напряму підготовки...

Програма вступного іспиту з конкурсного предмету «біологія»
Програму вступного екзамену з біології 2017 розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів: Біологія,...

Перелік питань для складання кандидатського іспиту у Львівському...
Перелік питань для складання кандидатського іспиту у Львівському регіональному інституті Національної академії у 2016 році

Питання до державного екзамену з дисципліни „Історія економічних вчень”
Катона Старшого, Варрона І колумелли на організацію рабовласницького господарства

Міністерство агропромислового комплексу України
Навчальні завдання з програмою І методичними вказівками для студентів-заочників сільськогосподарського коледжу із спеціальності 070906...

Форми І методи професійної підготовки майбутнього вчителя
Викладанням став вид виховної діяльності, здебільшого спрямований на управління пізнавальною діяльністю учнів. “Навчання, що виховує”...

Програма батьківського лекторію «Освіта батьків» Районна програма "Освіта батьків"
Районна програма "Освіта батьків", що рекомендується для проведення педагогічного лекторію в навчальних закладах освіти Комунарського...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка