Пошук по сайту


Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Методичні рекомендації щодо особливостей вивчення української мови та літератури у 8-9, 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році

Сторінка6/13
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді
На першому етапі (2015 р.) планується:

  • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

  • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

  • створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

  • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

  • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується:

  • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

  • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

  • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:
У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

  • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

  • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

ДОДАТОК
До Наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного
виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

  • у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

  • формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

  • виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

  • сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

  • плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

  • через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

  • здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування  толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського  та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді  духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Українська мова і література
Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).

Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива для формування мовної особистості,  тому доцільно широко використовувати, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ.

Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України,  формування  й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.

5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і  ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий”, обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може  розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів, що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ українських традицій і звичаїв, у якому зростав майбутній поет), робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (“Як дитиною, бувало...”, “Давня казка” та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті, наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні ( “Тореадори з Васюківки” В. Нестайка). Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського має бути не декларативним, а  глибоко змістовним, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя.

9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми “Енеїда” І. Котляревського, поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, повісті “Облога Буші” М. Старицького, новели “Intermezzo” М. Коцюбинського, новели “За мить щастя” О.Гончара, роману “Диво” П. Загребельного.

Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах. Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма (твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи  Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В. Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і неповторним колоритом.

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.

Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України,шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору (О.Гончар «Собор»), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно-мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло,його дружина і дочка, тьотя Мотя ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності. Про таке психологічне явище, як розбрат між різними частинами українського народу,нехтування загальнолюдськими та народними морально-етичними нормами, що значно знижувало шанси національного відродження України, говоримо при вивченні оповідання М.Хвильового «Мати»,роману Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша В. Стуса «За літописом Самовидця». Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.


Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів щодо національно-патріотичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

на уроках української мови в 7 класі
У сьогоднішніх тяжких умовах в Україні національно-патріотичне виховання в системі середньої освіти набуло особливої гостроти. Одним із найважливіших засобів національно-патріотичного виховання є українська (рідна) мова як основа духовності та самобутності українського народу. У 2015/16 навчальному році вивчення української мови в 7-х класах почнеться за новою програмою. У 7-му класі триває розпочате в 6-му вивчення морфології (дієслово, прислівник, службові частини мови й вигук); на розвиток мовлення відведено 22 години. Учителям-словесникам слід звернути увагу не лише на кількісні, структурні та змістові зміни, а й виховний компонент, про що, зокрема, ідеться в «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» (наказ Міністерства освіти і науки України № 641 від 16.06.2015). Крім того, заняття з мови не повинні бути сухим зазубрюванням та закріплюванням певних правил. Дуже важливо вміти наповнити урок цікавим матеріалом, що враховуватиме також пізнавальну та виховну цілі, урізноманітнити його. Особливо корисними й дієвими в цьому плані є уроки розвитку мовлення.

Для проведення аудіювання, читання мовчки й вголос та письмових переказів на розсуд учителя рекомендуємо добирати тексти, які містять інформацію про видатних осіб минулого (зокрема з описом зовнішності), звичаї та традиції українського народу, національні (Герб, Прапор, Гімн) та народні (калина, тополя, рушник) символи (так, дуже цінний і цікавий матеріал містить книжка Володимира Гнатюка Нарис української міфології. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. – 263 с.), природу рідного краю, України (що стосується природи України, та іноді варто залучати тексти про Крим як невід’ємну частину нашої держави, що тимчасово окупована Росією). З огляду на останні події в країні не менш цікавими будуть тексти, присвячені Революції Гідності (див. Революція Гідності та агресія Росії проти України. Науково-методичні матеріали. – К.: Міністерство освіти і науки України, 2015, доступно на сайті відомства; Крістіна Бердинських. Є люди. Теплі історії з Майдану. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2014; Є.Перепічка, Майдан 2013-2014. – Львів: «РАСТР-7», 2014; К.Богданович, Х.Бондарева, Ю.Бухтоярова та н..., Небесня сотня. – Харьків: «Фоліо», 2014; Н.Дичка, Знакове світло Майдану. – Київ: «Смолоскип», 2014; Г.Бевз, Хроніка через серце, Одеса: «Акваторія», 2014), героїчним вчинкам воїнів АТО, як усієї України так і Одеської області (скажімо, подвиг льотчиці Надії Савченко, її рішучий протест проти насильницького й незаконного ув’язнення, героїчне звільнення Маріуполя та н..), бійців Самооборони, а також волонтерській діяльності, зокрема одеситів (відома одеська волонтерська організація «Сотня Далії Северин»). Крім того, рекомендуємо долучати тексти, які враховують місцевий компонент. Одещина завжди славилася непересічними талантами та значними подіями в культурному житті (наприклад, щорічний Парад вишиванок, міжнародні кінофестивалі, музичні конкурси, театральне життя міста, культурні події районного значення тощо). З появою інтернету пошук потрібного дидактичного матеріалу не становить проблеми. Тим паче вчитель може сам обирати тексти, вносити певні корективи й доповнення та навіть складати (конструювати) свої.

Дбати про виховний компонент варто й під час вивчення тем, що стосуються мовної змістової лінії. У цьому випадку не можна обмежуватися лише виконанням вправ із підручника, важливо залучати й інші види робіт, особливо роботу з невеличкими текстами національно-патріотичного спрямування, що особливо корисно при узагальненні й систематизації знань з певної теми.

На уроках треба не лише навчити дітей граматичних особливостей частин мови, правил, орфографії, а й показати багатство української мови, її виражальні можливості, широку синонімію, самобутню фразеологію. Причому робити це можна при вивченні будь-яких тем. Добирання ж синонімів дає змогу збагатити словниковий запас учнів, розвинути пам’ять, навчити вдало знаходити той чи інший варіант.

Утім, тематика текстів та ілюстративного матеріалу не повинна зводитися лише до етнографізму, історії, актуальних подій. Дуже важливо осучаснити урок, показати, що українська мова – мова комп’ютерних програм, інтернету, науки, техніки. З огляду на це рекомендуємо іноді залучати до роботи інтернет-ресурси (наприклад: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/; http://sum.in.ua/; http://slovopedia.org.ua/). Скажімо, можна задавати завдання, які передбачають використання зазначених у дужках сайтів: з’ясувати значення слова, відшукати синоніми, антоніми та н.. Крім того, можна послуговуватися текстами чи ілюстративним матеріалом, що містять комп’ютерну термінологію на зразок вилучити файл, форматувати диск, під’єднатися до інтернету та ін. Не менш цікавим буде матеріал про техніку, досягнення та відкриття в науці.
К.Булаховський, канд.філолог.наук,

учитель української мови та літератури

Нерубайської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів

Біляївського району, член обласної творчої групи

науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів


Методичні рекомендації науково-методичної лабораторії української мови та літератури, українознавства Одеського обласного інституту удосконалення вчителів щодо національно-патріотичного

виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладів на уроках української літератури в 7 класі
Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України, формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Глибокий аналіз подій, учинків героїв вивчених творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору.

Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.


з/п

Зміст навчального матеріалу

Національно-патріотичного спрямування

1

Вступ. Художній твір як явище мистецтва.


Усвідомлення потреби зацікавлення мистецтвом, його впливу на людину.

Виховання любові до книги, естетичного смаку.

2

Суспільно-побутові пісні


Осмислення значення пісенної спадщини українців, відродження і вивчення оригінальної творчості в наш час.

Виховання почуття поваги до духовних скарбів народу, історії рідної держави, естетичного смаку.

3

«Ой на горі та женці жнуть» (козацька пісня)

Уславлення мужності, хоробрості козаків, які навіть життя не шкодували заради захисту рідної землі.

Виховання патріотизму, любові до рідного краю.

4

«Стоїть явір над водою» (козацька пісня з трагічною кінцівкою)

Уславлення вірності військовому обов’язку, патріотизму.

Засудження війни.

Утвердження миру на рідній землі.

5

«Гомін, гомін по діброві» (козацька пісня з героїчним пафосом)

Засудження зради, тих, хто проміняв батьківщину, любов і повагу рідних на багатство й розкоші.

Захоплення силою материнських почуттів.

6

«Ой у степу криниченька»

(чумацька пісня)

Висловлення співчуття чумакам через їхню важку, часом трагічну долю.

Захоплення вмінням народу створювати незабутні поетичні картини.

7

Коломийки

«Дозвілля молоді»,

«Жартівливі коломийки»


Виховання любові й поваги до народної творчості.

Розкриття світу дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, жартів – доброзичливих або й дошкульних, вуличних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.

8

Іван Франко.

«Захар Беркут»


Виховання патріотичного почуття, поваги до геніїв людства, до батьків, вірності в дружбі й коханні як загальнолюдських морально-етичних цінностей.

Важливість переваги громадського обов’язку над особистим.

Уславлення героїчної історії українського народу.

Утвердження єдності народу заради захисту рідної землі.

Засудження жорстокості, жаги до збагачення, підступності, улесливості



9

Тарас Шевченко.

«Мені тринадцятий минало…»

Усвідомлення того, що здатність мріяти — невід’ємна риса характеру розвиненої людини.

Виховання почуття милосердя, доброти.

Утвердження добра й дружньої підтримки як важливих чинників для оптимістичного світобачення.

10

Тарас Шевченко. «Тополя»


Утвердження невмирущості справжнього кохання, краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Виховання любові до народної творчості й шанобливого ставлення до звичаїв, традицій та обрядів рідного народу.

11

Тарас Шевченко.

«Як умру, то поховайте…»


Усвідомлення великого значення для формування особистості почуття

вірності (ідеї, батьківщині, любові, принципам).

Утвердження віри в безсмертя українського духу, мрії про щасливе майбутнє.

Уславлення боротьби за краще майбуття..

Виховання любові до народу, до рідної землі,

12

Андрій Чайковський.

«За сестрою»

Виховання лицарських чеснот, почуття патріотизму, мужності, відданості, прагнень до духовної та фізичної досконалості, поваги до козацьких традицій.

Утвердження віри в перемогу добра, краси, справедливості.

Уславлення стійкості в подоланні життєвих негараздів.

Наслідування кращих традицій козацтва, прагнення оволодіти всіма навичками захисту й виживання за складних умов.

13

Михайло Стельмах. «Гуси-лебеді летять…»


Виховання любові до батьків, пошани до старших, любові до природи і світу. Розвиток фантазії, уяви в житті творчої особистості.

Утвердження добра та людяності.

Посилення уваги до українського фольклору.

Яскраве відображення звичаїв, традицій та обрядів рідного народу.

Єдність світу природи і світу дитячої душі (у вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях).

Возвеличення краси природи рідного краю.

14

Григір Тютюнник.

«Климко»

Виховання важливих гуманних якостей людини — чуйності, доброти, турботи про ближнього, здатності співпереживати.

Засудження війни, несприйняття зла та насильства, здатність до співчуття.

Оспівування героїчних, мужніх учинків, утвердження гуманізму в стосунках між людьми.

15

Олекса Стороженко.

«Скарб»

Осмислення цінності життя людини, його наповненості й сенсу.

Виховання почуття поваги до загальнолюдських цінностей.

Засудження заздрості, підступництва ледачого, паразитичного способу життя.

Використання народних приказок, прислів’їв, анекдотів.

16

Богдан Лепкий.

«Мишка (Казка для дітей, для малих і великих)»

Усвідомлення значення загальнолюдських цінностей.

Виховання патріотичних почуттів, істинних життєвих цінностей, поваги до людини праці, чуй­ності, відповідальності, чемності, милосердя.

Засудження жадібності, заздрості,

підступності, егоїзму.

17

Ліна Костенко.

«Дощ полив…»

Уславлення фантазії та художньої майстерності.

Відчуття краси кожного дня.

Зображення пейзажної картини.

18


Ліна Костенко.

«Кольорові миші»



Формування неординарної особистості, розвиток творчої уяви, фантазії. Прищеплення прагнення зберегти в собі ці якості.

Усвідомлення високих моральних якостей, духовного багатства людини.

Зіткнення неповторності й стандарту.

Протистояння уніфікації і насиллю над індивідуальністю.

19

Ліна Костенко.

«Чайка на крижині», «Крила»

Виховання високих моральних якостей. Прагнення духовного збагачення, «крилатості».

Уславлення мрії, натхнення, піднесення, творчої праці.

Відтворення роздумів поетеси про сенс життя людини.

Возвеличення любові до рідного краю.

20

Василь Симоненко.

«Лебеді материнства»

Виховання любові до матері, Батьківщини, почуття власної гідності.

Уславлення материнської любові.

Відтворення материнського співу над колискою дитини.

Висловлення тривоги матері за долю дитини, чистоту її душі.

Збереження високої духовності українського народу, внутрішньої краси, доброти й самозреченості.



21

Василь Симоненко.

Ти знаєш, що ти — людина…»


Осмислення необхідності активної життєвої позиції та максимальної самореалізації, неповторності людини як великого створіння на землі.

Роздуми про швидкоплинність життя.

Уміння раціонально використовувати час, відведений на життя.

22

Василь Симоненко.

«Гей, нові Колумби й Магеллани…»


Осмислення життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися.

Заперечення байдужості, пасивності.

Створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.

23

Марина Павленко.

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»


Спонукання до творення і примноження добра, краси.

Усвідомлення відповідальності за свою справу і вчинки.

Осмислення сенсу людського життя, морального вибору кожного.

Уміння розрізняти добро і зло.

Уславлення гуманізму, милосердя, толерантності у ставленні до інших.

24

Любов Пономаренко.

«Гер переможений»

Усвідомлення ролі й значення гуманізму, толерантності в розвитку людства й духовності кожної людини.


Засудження війни, жорстокості.

Виховання найкращих людських рис – милосердя, чуйності, доброти, гуманності, уміння прощати.

25

Олег Ольжич.

«Господь багатий нас благословив»

Уславлення сміливості, рішучості, мудрості.

Осмислення скороминучості життя.

Уміння цінувати кожну мить життя, даровану Богом людині.

Виховання справжніх патріотів України.

26

Олег Ольжич.

«Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»)

Виховання любові до батьківщини.

Уславлення мужності, готовності до самопожертви.

Уміння приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок.

27

Олена Теліга.

«Сучасникам»


Прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини.

Осмислення присвятити своє життя Україні. 

Усвідомлення національної долі рідного народу.

28

Олена Теліга. «Радість»

Уславлення оптимізму, життєрадісності

Усвідомлення духовної краси особистості, наділеної розумом, талантом, вірній гуманістичним переконанням.

Плекання прагнення стати особистістю.

29

Олена Теліга.

«Пломінний день»

Служіння рідній країні.

Уславлення боротьби заради Вітчизни до кінця життя.

Усвідомлення активної життєвої позицію.

Виховання любові до батьківщини.

30

Олександр Гаврош.

«Неймовірні пригоди Івана Сили»


Формування життєстверджуючих,

оптимістичних настроїв, бажання розвивати своє тіло, здобувати спортивні перемоги, досягати

вершин у житті.

Уславлення працьовитості, чесності, вірності в дружбі, справжнього кохання.

Утілення непереможного духу українського народу, його доброти й

щирості.

Подолання пригод, випробувань і небезпек у досягненні перемоги.

Виховання інтересу до вивчення сучасної літератури, любові та поваги до людей.

Засудження зла й підступності.

31

Андрій Малишко.

«Пісня про рушник»



Формування морально-етичних цінностей, розвиток естетичного смаку.

Уславлення любові до матері, її щирих почуттів до своєї ди­тини.

Виховання любові й шано­бливого ставлення до матері-святині.

Збереження високої духовності українського народу, внутрішньої краси.

Зображення картин рідної природи.

32

Андрій Малишко.

«Чому, сказати, й сам не знаю…»


Виховання любові до отчого дому, до батьків, поваги до традицій свого народу, естетичного смаку.

Уславлення самобутньої української культури.

Використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини.

33


Андрій Малишко.

«Вчителька»

Виховання поваги до вчителів, до школи, до старших, любові до свого краю.

Уславлення незламності, сили характеру вчительки, мужніх захисників вітчизни.

Звеличення невтомної вчительської праці.

Усвідомлення краси українського слова.

34

Література рідного краю


Виховання шанобливого ставлення до талановитих земляків, до історії рідної Одещини.

35

Урок-підсумок. Бесіда про твори, які вивчалися упродовж року й викликали найбільшу зацікавленість.

Формування власної думки та власної позиції у процесі пізнання і вивчення художніх творів.

Відчуття краси і сили художнього слова.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури...
...

Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу...
«Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу з української мови та літератури в 11-х класах у 2011/2012...

Методичні рекомендації щодо викладання біології у 2015/2016 навчальному...
Навчання біології у загальноосвітніх навчальних закладах у 2015/2016 н р здійснюватиметься наступним чином

Методичні рекомендації щодо вивчення географії у 2015-2016 навчальному році
У 2015-2016 навчальному році учні основної І старшої школи вивчатимуть такі курси географії

Про окремі аспекти ущільнення вивчення навчального матеріалу інваріантної...
«Щодо організації навчально-виховного процесу у 2011/2012 навчальному році» та з метою роз’яснення окремих аспектів вивчення навчального...

Методичні рекомендації щодо проведення Всеукраїнського конкурсу майстерності...
«Джерело творчості» (далі Всеукраїнський конкурс) та з метою якісної організації відповідних етапів Всеукраїнського конкурсу надсилаємо...

Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації...
У початковій школі державній підсумковій атестації підлягають результати навчальної діяльності учнів четвертих класів з української...

Методичні рекомендації щодо вивчення економіки у 2016-2017 навчальному році
У 2016-2017 навчальному році учні старшої школи вивчатимуть економіку як базову дисципліну в 11 класі на рівні стандарту та академічному...

Особливості вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних...
Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у 2015/2016 навчальному році пов’язані, першою чергою, зі змінами, внесеними до...

Особливості вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних...
Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у 2015/2016 навчальному році пов’язані, першою чергою, зі змінами, внесеними до...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка