Пошук по сайту


Книга зацікавить чимало читачів, оскільки вона торкається особистісних проблем людини - Сторінка 9

Книга зацікавить чимало читачів, оскільки вона торкається особистісних проблем людини

Сторінка9/27
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27

Читати тексти Священних Писань – це споживати. Споживається певною мірою тут і „суміжний досвід”. Але на „суміжний досвід” Священні Писання лише натякають. Для набуття „суміжного досвіду” необхідний насамперед власний досвід. Він може відкрити людині в деталях як наукову картину світу, так і ненаукову. Для ненаукової картини світу голос людини повинен відірватися від свого джерела. Тобто для людини як особистості й творця далі ненаукової картини світу, наприклад, у вигляді письма, повинна наступити смерть. З настанням смерті особистості (або автора) починається творення ненаукової картини світу (або письма, або „суміжного досвіду”), а також і наукової картини світу в моменти осяяння, коли людину осяюють якісь ідеї. Тут письмо є споконвічно знеособленою діяльністю (Р. Барт), і автор заміняється письмом (Р. Барт), процесом письма; причому письма з різким порушенням смислових очікувань, як це яскраво передано в автоматичному письмі сюрреалістів, тобто „перебиви смислу” (Р. Барт). Тут рука записувала якомога швидше те, про що навіть не підозрювала голова; тобто автоматичне письмо (Р. Барт). І тут висловлення є порожнім процесом, що відбувається сам собою. Виходить, акцент ставиться на неусвідомленій діяльності людини. У такому випадку людина (автор) народжується одночасно з текстом, він існує в момент письма, у момент мовного акту, де цей акт як акт висловлення не має змісту, не приналежного самому акту, самому висловленню. Тоді рука автора не встигає за думкою або пристрастю (Р. Барт). Рука втрачає зв’язок з голосом (Р. Барт) і креслить текст як багатовимірний простір, а не просто ланцюжок слів (Р. Барт). Усі Священні Писання являють собою ці багатовимірні простори. У той же час логічні, наукові тексти, де ми бачимо вибудувані ланцюжки слів, не мають багатовимірності й багатозначності. Цим текстам передувало осяяння, а потім вони свідомо вибудовувалися. Це – кінцевий продукт наукової картини світу, що відбиває об’єктивну реальність. Відбиває, але не наслідує. Ненаукова ж картина світу наслідує. Наслідує життя, наслідує тексти (книги), наслідує фільми, наслідує, щоб вирівняти спілкування між людьми, щоб від цього спілкування виникла натхненність і людина одержала очищення (катарсис), очищення й можливість. Адже за передчуттями людини, можливості – це можливості насамперед для життя, для її розвитку й процвітання. Тобто в ненауковій картині світу ми бачимо не просто наслідування як копіювання, а наслідування кращого, ідеального, збірного образу-символу, наслідування життєвої, відкриваючої можливості для життя. І тому в цих наслідуваннях присутній смисл. Життєві ситуації породжують смисл. Ненаукова картина світу породжує смисл; письмо, як один із проявів ненаукової картини світу, що присутній в людині, породжує смисл. Якщо цей смисл остаточний, то, звичайно, свобода людської діяльності обмежується. Остаточні смисли дає наукова картина світу, обмежуючи людські свободи й можливості якоюсь певною спрямованістю. Ненаукова картина світу не дає остаточних смислів. Релігійні істини як істини в останній інстанції не остаточні. Адже вони багатозначні. Священні Писання (Тора, Біблія, Коран, Веди, Упанішади, Бхагавадгіта, Авеста, Тріпітака, Дхаммапада, Дао де цзин) символічні. Священні Писання виткані з двозначних слів. Ця двозначність різними типами людей (шизоїдами або епілептоїдами) розуміється односторонньо й по-різному. Звідси й трагізм. Трагедія полягає в тому, що люди не розуміють один одного. Якщо ж людина набуває нової якості у своїй особистості крім своїх природних схильностей (тобто шизоїд у певній мірі набуває якостей епілептоїда, а епілептоїд – шизоїда), то стає особистістю багатогранною й цільною, то вона розуміє й інший смисл двозначного слова, розуміє його подвійність. Подвійність розуміється і тоді, коли людина пережила „інший” стан душі. Людина стає багатшою, стає ціліснішою і більш адаптованою до складного й багатогранного світу людей. Від цієї багатогранності - й змістовність, і означальне, і сама природа означального. Від цієї природи означального залежить форма й зміст упорядкованості тієї гри, яку веде людина, щоб придбати можливість вижити, урятуватися, жити й процвітати у своїх життєвих проявах. Людина може вести найрізноманітнішу гру. У письмі, у музиченні, у інженерному конструюванні мостів людина грає, упорядковуючись певним способом. Цей спосіб залежить від самої природи того чи іншого означального (М. Фуко). У своїй грі людина порушує уже існуючу регулярність, породжуючи нове, відкриваючи тим самим ті простори, у яких людина як суб’єкт „не перестає зникати” (М. Фуко). Зникнення – це фактично смерть. Але це й безсмертя, якщо має місце героїзм, тобто рішуча налаштованість на зміну ситуації, а не рух уторованою стежкою. Героїчне – тематика епопеї. Вона створюється для того, щоб обезсмертити героя (М. Фуко). Тут мова не йде про будь-якого героя будь-якого епічного твору. Але епічне сказання є викупом за прийняту смерть у молодості, смерть, на яку погоджується герой, щоб прославлена його смерть перейшла в безсмертя (М. Фуко). Героїзм творить нове. I творіння приносить безсмертя. Хоча діяння й безсмертя в пам’яті людей можуть бути й зі знаком мінус. Може бути й злий геній. Але й у злого генія стираються індивідуальні характеристики його суб’єкта-творця у процесі самої творчості. Це значить, що зміст колективного характеру виходить на передній план. Адже індивідуальні характеристики стираються, а стверджуються загальні, для всіх. Але і колектив у своїх бажаннях може нести зло, може бути спрямований проти життя, проти людського життя. Залишаючи мову про епічний героїзм, скажемо, що тут прикладом може бути Адольф Гітлер і німецький соціум того часу як зло відносно інших народів. Повертаючись до епічного героїзму відмітимо, що в епосі, щоб підкреслити героїчне застосовується система противаги, щоб ще більше випинати героя. Наприклад, Макбет – втілення злодія. I колектив тут ні до чого.

Коли геній творить, музичить, пише, то він відсутній. Тобто він виконує роль мертвого в грі письма (М. Фуко), у грі звуків під час музичення. Бере участь якесь alter ego, а не особистість, що творить. При чому між особистістю, що творить, і цим самим alter ego може бути досить велика відстань. Вона може бути величезною навіть у ліричних романах, що викладаються від першої особи теперішнього часу дійсного способу.

Продукти ненаукової картини світу мають недоцільні властивості, тобто властивості, що не мають і не несуть в собі безпосередні матеріальні вигоди. Ці властивості можна виявити вже в давніх народів. Наприклад, на їхніх знаряддях праці, на їхньому озброєнні, виявити в орнаментальних прикрасах, які одягала на себе давня людина. Не можна сказати, що продукти ненаукової картини світу, маючи недоцільність, у свою чергу, винятково ненавмисні, продукти підсвідомого життя людини, що ненавмисно вторгаються в її свідоме життя й потім запам’ятовуються в продуктах творчості. Ні. Адже й підсвідоме має навмисність (Я. Мукаржовський). Паралельно з метрикою свідомих правил є неметричне. Адже абсолютна метрика дає ритмічну одноманітність. Ця одноманітність не дозволяє повністю розкрити властивості комунікативної діяльності. Адже значущість і цінність ненаукової картини людського світу – в її комунікативних можливостях, призначених для більш повного посередництва між індивідами. І тут повноту посередництва між індивідами підсилює неоднозначність, неоднозначність ставлення до дійсності, тобто багатозначність, що вбирає багатоликість чуттєвого світу людини при її контакті з іншими людьми і з природою. Без однозначного ставлення до дійсності (Я. Мукаржовський) залишаються всі Священні Писання (Тора, Біблія, Коран, Веди, Упанішади, Бхагавадгіта, Трипитака, Дхаммапада, Авеста, Дао де цзин), містичні твори дзен-буддистів, суфіїв, даосів, художні твори. Тобто, без однозначного предметного зв’язку існує знак релігійний, езотеричний, містичний, художній, але не науковий. Науковий знак однозначний. Ненауковий же – багатозначний і не вступає в обов’язковий зв’язок з дійсністю, що цей знак зображує (Я. Мукаржовський). Однак незважаючи на свою багатозначність, твір ненаукової картини світу, будь то релігійний, езотеричний, містичний або художній, вимагає смислової єдності. Єдність релігійно-містичного або художнього твору полягає у його силі, яка переборює суперечності й складності. Напруга ж боротьби, зображеної в цьому творі, вплітає єдність у смисловий контекст цього твору. Тобто смислова єдність творів, що виробляють ненаукову картину світу, лежить у їхній енергії. Енергійна сила й сприяє смисловій єдності. Ця енергійна сила спрямована на мету й вселяє в людину, що сприймає цей твір, сили до подолання перешкод. Ці сили надихають і одухотворяють людину, яка сприймає цінні твори ненаукової картини світу, такі як релігійні, езотеричні, містичні або художні. Натхнення й одухотвореність знаходить людина, яка сприймає той чи інший твір також і через жвавість впливу цього твору. І чим жвавіше впливає релігійний або художній твір на людину, тим більше різноманітних можливостей сприйняття цей твір несе (Я. Мукаржовський). Причому розширення можливостей сприйняття не затуляє й не нівелює навмисність релігійного або художнього твору. Навмисність видно в поглинанні дійсності єдністю форми. Але акцент на формі в остаточному підсумку деформує формотворний канон з його навмисними установками. Врешті-решт, стара форма переборюється й виникає новий спосіб утворення форм. Це відчувається як динаміка в перетворенні форм. Це життєве. Це заряджене енергією і це заряджає енергією. Але це не означає, що прадавня форма застаріла. Вона містить в собі зміст, життєве. I тому вона потрібна. Має попит.

Релігійно-містичний або художній твір має знаковість і смислову єдність як якусь навмисність. Усе, що виявляє смислову єдність, відчувається людиною, яка сприймає, як ненавмисне (Я. Мукаржовський), відчувається як природне. Знаковість твору самоцільна й позбавлена однозначного ставлення до дійсності. Крім знаковості релігійно-містичний або художній твір сприймається як річ зі своєю ненавмисністю і відсутністю смислової єдності, як факт природи. Така природність несе в собі силу безпосередності. Тобто твір сполучає у собі, з одного боку, внутрішню єдність і навмисність як знак, а, з другого, відсутність єдності в смисловій спрямованості, тобто ненавмисність, що і має глибокий вплив на людину, яка сприймає цей твір, значно впливає на її переживання, на її потоки свідомості, впливає своєю саме ненавмисністю. Релігійно-містичний або художній твір не просто знак, а річ, що перевертає внутрішній світ людини, викликає в ній незгладимий інтерес. Навмисність як знак не може замістити й скасувати необхідність ненавмисності твору як речі, що хвилює духовний світ людини, внаслідок порушення смислової єдності. Ненавмисність і немотивованість руйнують канони й активізують сприйняття людини. Ненавмисність руйнує її автоматизм і народжує в людині новизну, поселяючи небачене й незвичне, і захоплюючи цим повністю людську душу, народжуючи її заново, а значить, очищаючи від застарілого, віджилого змісту.

Релігійно-містичний чи художній твір, крім своєї загальнозначущості (як загальнозначуща система знаків і як об’єкт культури, що несе в собі загальнолюдські цінності), являє собою також вираження психічних станів автора як вищих станів, у яких прихований якийсь трансцендентальний зміст (Ю. Кристєва). У цих вищих станах немає розщеплення. Але ці вищі стани тривають не довго в людині. А звичайний, повсякденний стан свідомості людини, стан пильнування якраз припускає розщеплення, розщеплення суб’єкта. Розщеплення властиве природному, звичайному стану суб’єкта. Адже людина в процесі свого спілкування з оточуючими людьми повинна чути голоси інших людей у собі, повинна вибирати. Людина перебуває в дискурсі. І тому вона розщеплена, роздвоєна. Суб’єкт розщеплений, він розколюється, тому що дуже часто стає конституйованим „іншим” (Ю. Кристєва). В остаточному підсумку він цілком розколотий, тому що зрештою стає „іншим” стосовно самого себе. Через свою розколотість він набуває множинності, поліфонічності у своєму комунікативному діянні. Так, врешті-решт, відбувається роздроблення „я”. У цій роздробленості губиться стійкість, губиться й стійкість смислів. Єдність дробиться під натиском, під нестримним напором безлічі голосів різних людей, під їхньою неповторністю акцентів. Усе це належить „іншим” і міститься в одній людській душі, що прагне цілісності, із мрією належати собі.

Різноспрямоване багатоголосся в самій людині й у соціумі довкола неї породжує нестійкість суб’єкта. Нестійкий суб’єкт виявляється носієм нестійкого смислу. Ця нестійкість підсилюється, тому що суб’єкт є суб’єктом бажання, спонукання. Причому максимальну нестійкість дає надлишок спонукань, що є у самій природі людини. Цей надлишок спонукань іде ще від тварин, у яких ми спостерігаємо надлишкові ігрові рухи (А. Гелен). Цей надлишок спонукань є однiєю із причин дискурсів, у процесі яких, суб’єкт мовець і слухач, або людина як єдність, не тільки розщеплюється, але й розсіюється. Людина ніколи не збігається із самою собою (М. М. Бахтін, Ю. Кристєва). Вона веде діалог між собою й своїм двійником, тобто між „я” і персонажем. Вона неуважна. І якщо ми відправляємося в пошуках „я”, то зрештою можна буде констатувати його відсутність. В остаточному підсумку у продуктах ненаукової картини світу, у продуктах релігії, містики, у художніх картинах немає суб’єкта як осі, осі, що організовує зображення (Ю. Кристєва). Суб’єкт позбавлений єдності. А значить, він позбавлений єдності смислу. Суб’єкт містить у собі множинність, розщеплену й розсіяну множинність, нетоталітарність. У такому суб’єкті сполучаються такі суперечності, як закон і його порушення, священне й профанне. І одна з важливих причин всього – цей дискурс. У ньому, у дискурсі, суб’єкт розчиняє власну об’єктивність (Ю. Кристєва). У своєму діалогізмі дискурсивних та ідеологічних інтенцій суб’єкт фантазує, проявляючи своє „ониричне”, „сексуальне” (Ю. Кристєва). Тут присутні тільки множинність і поліфонічність, які не мають завершеності, не синтезуються для набуття більш-менш стійкого стану. Тут наявна лише серія нестійких станів. Тут людина перебуває в боротьбі із самою собою, з іншими. Однак, якщо відкинути все низьке, очиститися від скверни, тим самим пом’якшуючи своє розщеплене й розсіяне „над-я”, применшуючи його до норми, то в остаточному підсумку можна на якийсь час знайти у своїй душі єдність, що зрівноважить надалі всякі прояви у світі, допоможе адаптуватися в такому нерівноважному оточенні людей. Для цього й існують релігія й мистецтво, що дають катарсис через уявлення прекрасного і огидного, й подальше відкидання огидного шляхом гри, гри, що сплавляє воєдино все розрізнене в людському „я”, у множинному й пихатому „над-я”. Для цього набирають сили перетрансформації душі. Наприклад, сміх все жахливе, страхітливе, огидне перетворює й трансформує в більш високі форми. Для цього сама висота, височина, піднесене як суто суб’єктивне начало особистості огортає й поглинає все те низьке-жахливе, яке тероризувало й розщеплювало людину. Піднесене вкриває й розчиняє все жахливе своєю неповторною суб’єктивністю, в корені позбавленою об’єкта, розчиненого в безмежності. Релігійний і художній досвід як такий, що очищає (катарсичний), – є одне. Що стосується релігії, то необхідно сказати, що як би не трансформувалися в історії релігійні форми культів, свій час переживають ті культи, за яких людина зживає в собі все незначуще, відкидаючи його. Значущою залишається та релігійна свідомість, яка містить у собі красу й піднесеність і має технології очищення (катарсису) від низького. Красою й піднесеністю як релігійними (і художніми) способами освоюється й приручається все низько-демонічне в людині. При цьому інтерпретуються всілякі людські фантазми жахливого характеру, а також прищеплюються довіра й любов до людини, спочатку до вчителя (гуру). Такі технології дають людині опору в самій собі, сприяють знаходженню ясності розуму, коли людина вже не протиставляє себе запекло навколишньому світу. В остаточному підсумку можна говорити, що ненаукова картина світу очищає. І тут виявляється разюча подібність очисних (катарсичних) процедур релігійної сповіді, психоаналітичної ігрової інтерпретації, ігрового огортання піднесеним, огортання всього низького в художньому світі й світі взагалі.]




1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27

Схожі:

План вступ Основні теорії походження людини Поява людини на території сучасної України Висновок
Відповіді на них можна знайти в будь-якій культурі як в давнину,так І нині. Проблема походження людини відноситься до так званих...

«Тиждень здорового способу життя»
Обладнання: комп’ютер, картон, книга «Біологія людини (8-9)», плакат «Внутрішні органи людини», ножиці, клей, фарби, пензлики, олівці,...

Вступ до мікробіології. Історія розвитку мікробіології. Морфологія мікроорганізмів
А сама мікробіоло­гія є основою для всіх клінічних та медико-профілактичних дисциплін, оскільки вона сприяє логічному сприйняттю...

Звіт про виконання районної програми розвитку освіти в Олександрійському...
Доступність до якісної освіти починається саме з дошкільної освіти, оскільки саме вона є базисом системного розвитку дитини, фундаментом...

Всеукраїнський студентський архів
Вона відбиває мету І прагнення суб'єкта, які становлять певну світоглядну систему. Світогляд одна із форм свідомості людини, невід'ємний...

Тема екологія: про що сповіщає на початку ХХІ ст. Цей термін?
В цих словах закладено багато глибинних смислів. Утім, безумовно одне. Вони окреслюють проблему відношення людини І світу. Образно...

Ця книга захищена авторським правом. Авторські права належать кія
Книга надається всім охочим друкувати та розповсюджувати її без будь яких обмежень

Книга: сторінки історії та розвитку (Замість вступу) Слово «книга»
...

Книга записів висновків І рекомендації
Книга для запису висновків І рекомендацій за наслідками внутрішкільного контролю є одним із обов’язкових атрибутів шкільної документації....

Васильківський навчально-виховний комплекс №1 ім. М. М. Коцюбинського...
Біологія – наука, яка допомагає розв’язати безліч проблем, навіть глобальних. Однією з таких глобальних проблем є екологія



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка