Пошук по сайту


Книга зацікавить чимало читачів, оскільки вона торкається особистісних проблем людини - Сторінка 7

Книга зацікавить чимало читачів, оскільки вона торкається особистісних проблем людини

Сторінка7/27
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27

Значущими і цінними мріяннями у вигляді „сновидінь наяву”, як особливими мріями, людська культура пронизувалася зі стародавності. Прикладом можуть бути міфи. Їх можна розуміти як мрієподібні бажання людей, як їхні мріяння, мріяння давніх часів. Хоча ці мріяння прадавніх людей часто були для них і справжньою реальністю.

Крім того, що мріяння окреслюють ескіз майбутнього (З. Фрейд), чим і можуть виявитися цінними, вони ще й знімають напруги нашої душі тим, що дарують насолоду процесом гри фантазій. Але головне тут те, що людина у своїх фантазіях розширює свої можливості й одухотворяється. Фантазії, навіть помилкові, що не відбивають об’єктивної реальності, можуть надихати, вкидати в невизначеність своєю невідповідністю реаліям, тим самим очищаючи людину від істин, правильних, але неістотних і другорядних для життя, створеного в певній ситуації.

Істини як наукові положення звужують і знижують варіанти можливостей. Тому всі застарілі наукові положення не відмирають, а перекочовують у сферу багатозначності ненаукової картини світу. Ці багатозначності помилкових знань розширюють можливості для людини, тим самим надихаючи і спонукаючи її до подальших дій, на подальші перемоги. Розширені можливості, що відбивають відносини між людьми, постійно відкидають неістинне у самій людині, несправжнє в спонуканнях, відкидають сферу зайвих спонукань, навіть якщо ці спонукання викликаються науковими положеннями, що відбивають реалії, але не затребувані реальною ситуацією.

Установлення навіть об’єктивних законів, що тяжіють над нами, вкидає нас у депресію. Але це сфера науки. І тут з пізнанням глибин реальності можливість песимістичного кінця людства від випадкових процесів у об’єктивному світі зростає. Наприклад, погасне сонце – зникне життя на планеті, людство припинить своє існування. Тому так затребувана ненаукова картина світу, що надихає, одухотворяє або просто піднімає настрій.

Говорячи про ненаукову картину світу, відзначимо, що ще давня людина жила в моторошних умовах страху. Над нею тяжіли природні закони необхідності. Наукові здогади про невідворотні закони природи з одного боку звільняли людину, але водночас і погіршували її становище. Встановлення об’єктивних істин усувало почуття страху стосовно певних явищ природи, давало волю, почуття звільненості, але лише образно-символічна багатозначність значною мірою знімала тяжіння необхідності законів, які були часто не значущими, щоб на них звертати увагу в певних соціальних умовах існування, коли були беспосередні завдання по перетворенню навколишнього світу.

Наукова картина світу відбиває реальність як таку, відбиває по-справжньому. Релігійно-художня картина світу віддзеркалює реальність людських відносин у своєму ідеалі, ідеалі розширювальної можливості для людини й людства в цілому, ідеалі, що знімає всі застарілі хитросплетення людської думки, які роздвоювали людську душу. У результаті цього людина знаходить цілісність.

Цілісність людини виникає внаслідок індивідуації, коли переборена неузгодженість несвідомих і свідомих процесів, коли людина набуває досвіду нумінозного, що має символічну форму й знімає зайву раціоналізованість, раціоналізованість, що містить в собі небезпеку вилитися в колективне божевілля, позбавлене загальнолюдських прототипів, прототипів людських душ, що зберігаються в глибинних шарах і несуть у собі також і трансперсональне начало на чуттєвому рівні.

Набувши досвіду нумінозного, людина отримує переживання, яке перевершує його самого. У своїй повсякденності людина звичайно відчуває в собі або тілесне, коли їй чогось хочеться, або соціальне, коли вона знає тільки слово „треба”. Але існує ще нумінозний стан Божественного, коли „треба” і „хочеться” зливаються воєдино, коли вже немає ні „треба”, ні „хочеться”, коли вони одне й між ними немає ніяких розходжень. Цей стан має іншу природу, природу, у якій компенсуються недоліки як „треба”, так і „хочеться”. Розрив у людині між її „треба” і „хочеться”, відрив їх одне від одного є наслідком відриву людини від природи. Ритуали й обряди певною мірою зменшують цей відрив. Це відбувається за рахунок того, що ритуали й обряди містять у собі компоненти від мистецтва, яке, проникаючи в людину, коректує однобічність її свідомих установок, чим і знижує в цілому відрив людини від природи.

Мистецтво за своєю суттю відрізняється від науки. Мистецтво – це не пізнання, що виливається в практичне життя, що очевидно для науки, особливо коли мова йде про прикладні науки. Мистецтво – це насамперед евокація (або заклик) як елемент спілкування людей один з одним, а також пробудження від евокаційних впливів (Д. Лукач). Пробудження й просвітління людини від евокаційних впливів є результатом зняття. Знімаються помилкові моменти спілкування, помилкові впливи одних людей на інших. У результаті людина перетворюється, стає вільною, відчуває свободу від усього наносного, наносного від непотрібних спілкувань, що несуть помилкове. Однак у реальному житті спілкування людей один з одним (пробудження від впливів спілкування як їхнє зняття) і пізнання (практичне застосування пізнання), тобто засади мистецтва й науки, тісно пов’язані. У давньої людини вони нероздільні. Магія первісної людини містить у собі як наукове, так і релігійно-естетичне, художнє у своїх хаотичних сплетеннях. Ментальність давньої людини вміщає в себе ці протилежності через присутність катарсичного моменту, моменту зцілювального впливу на людину.

Однак надалі, з розвитком культури, наукова об’єктивність стоїть окремо. Релігійно-художнє ж посилює акцент на одиничних, неповторних переживаннях людини, а також на її особистому, інтимному. Ці неповторності виникають в умовах крайностей, у тих умовах, у яких у людини виникає й патологія, невроз, психоз. Релігійно-художнє начало вбирає в себе як особисте життя, так і все те, що піднімається над усім особистим, над всією оманною фантазією істерика, над несвідомими потягами надлишкового характеру. Релігійно-художнє начало втілюється також і як вищий стан духу, стан, який не можна передати словами. Цей стан в індуїзмі позначається як Турія, Мокша, Самадхі, в зороастризмі – як Сяяння Благого Помислу, у буддизмі – як Нірвана, Саторі, у даосизмі – як Дао, Ву, у іудаїзмі – як Явлення Господа, Ейн Соф, у християнстві – як Царство Боже, Преображення, в ісламі – як Знамення Аллаха, Фана, в українській релігії – як Ирій. Ісус Христос говорить про Царство Боже притчами, які самі по собі є символами. За допомогою цих символів, багатозначних символів, Ісус Христос намагається виразити ті речі, а точніше, ті стани душі, для яких ще не існує словесного поняття (К. Юнг). Однак ці стани виражені, а значить, оточені загальнолюдськими обставинами. Оточений загальнолюдськими обставинами невиражений стан людини як надособисте, де немає особистості, де особистість не критерій, тому що відсутня безвихідь особистісної сфери, відсутнє все тимчасове й недовговічне обмеженої індивідуальності (К. Юнг). Якщо тут відсутнє все тимчасове, то значить, у людині присутній стан, або переживання, неможливості смерті. Тут смерть здається неможливою, майже смішною через те, що зникає особистість (У. Джеймс). Смерть тоді не знищення, а єдине справжнє життя (У. Джеймс). Подібні стани як основа ненаукової картини світу, або релігійно-містичної, художньої картини світу, описані у всіх релігіях – як давніх (наприклад, Ирій протоаріїв, або протоукраїнців), так і сучасних (наприклад, «Записні книжки» Джидду Кришнамурті). У даосизмі – це Ву або Дао. В індуїзмі – це Турія, Мокша, Самадхі. У буддизмі – це Нірвана або Саторі. В іудаїзмі й християнстві – це Явлення Господа, Ейн Соф або Царство Боже, Преображення. В ісламі – це Фана або Знамення Аллаха. Передаються подібні неуявні стани людини символами й позначаються як стан НЕМРИ (або АМРІ). Приклад яскравого злиття символу, або багатозначності, що позначає особливий стан свідомості людини у зв’язку із загальною картиною походження світу, можна знайти в українському релігійному фольклорі, насамперед в етимології слів, які є священні, сакральні. Перше із цих слів Вирій, а точніше Ирій. Українська форма цього слова з початковою буквою «в» виникла внаслідок злиття „В” і „Ирій”. Спочатку питали: „Куди? ”, – і відповідали: „В Ирій! ”. Потім „В” і „Ирій” злилися в одне слово. Ирій – це фактично південь. В українській фольклористиці ириця – це пташка, що повернулася з Вирію, тобто повернулася з півдня, куди вона літала зимувати. Одного чудового дня і самі протоарії (або протоукраїнці) рушили на цей самий південь. У результаті протоарії прийшли в Іран і Індію, і стали аріями, зафіксувавши в Ригведах свою подорож. Протоарії асимілювали, змішалися з місцевим населенням, заклавши корінь ведичної релігії і надалі продовжуючи розвивати міфологічний лад цієї релігії в інших Ведах, таких як Яджурведа, Самаведа, Атхарваведа. Ці Веди написані на санскриті, мові, яка вже значно відрізнялася від тієї мови, якою було написано Ригведи, перші Веди аріїв. Але справа навіть не в мові. Справа в дусі, що передає певний стан свідомості людини. З ведичної традиції брахманізму виник буддизм, що заперечував існування індуїстських богів і Атмана (Турії) як вищого стану духу. Але, в сутності, буддизм продовжував передавати той дух індуїзму (брахманізму), який описував певний стан свідомості людини, стан НЕМРИ (або АМРІ, від божества АМРІТА), стан неможливості смерті, стан безсмертя. Цей дух стану безсмертя продовжує жити й у даосизмі, перекочувавши в зовсім інше середовище, зовсім іншу культуру – китайську. Цей дух стану безсмертя став фактично іншою культурою, не індійською (арійською) і не українською (протоарійською), а китайською.

Ирій – це символ багатозначний. Ирій означає й море (із прус. iuriay „море”). Але, це не просто море. Адже як виник світ? Коли ще не було світу, або світла, не було Неба й Землі (а точніше, „Небесного” й „Земного”), було лише широке море (Українська народна обрядова поезія). Тобто море (або Ирій), а точніше широке море, – це насамперед багатозначний символ, що означає стан духу давнього протоарія (або протоукраїнця). Вирій – це не просто південь, із якого прилітають птахи, це вищий світ, чарівний сад (Б. Д. Ніколаєв), це рай, райське світове дерево. Біля вершини цього дерева живуть душі померлих і птахи. З Ирію прилітають птахи. Але знову-таки не треба сприймати Ирій як райський південь реально. Ирій – це символ райського півдня людського духу, це певний стан людського духу, стан „Широкого моря”, від якого виник світ (внутрішній світ створеної людиною конкретики як Небо й Земля, а точніше Небесне й Земне) (Українська народна обрядова поезія), це той остаточний стан духу, який починається з дивного, із чудового, тобто з Дива, з Божества Дива. Адже Див пов’язаний з верхом дерева (В. В. Іванов, В. М. Топоров). Хоча це не просто дерево. Це райське світове дерево, тобто Ирій як стан людського бессмертного духу, коли людина переживає неможливість своєї власної смерті, переживає стан НЕМРИ (або АМРІ). Переживши подібний стан, людина знаходить натхнення й творить (творить у своїй уяві світи, такі як Небо й Земля, тобто Небесне й Земне). У періоди вищого стану натхнення ноти й слова так і течуть із-під пера творця, організовуючись у щось цільне й готове. Ноти й слова, формуючись у твори, буквально нав’язують себе авторові, ніби водять його рукою. І рука пише речі (твори), які розум сприймає в здивуванні (К. Юнг), здивуванні від випадкового й спонтанного їх вияву. Ці речі (твори) з’являються як потік думок і образів. Вони виникають не за нашим наміром, викликаються до свого існування не нашою волею, а мимоволі. Це натхнення. При натхненні ми мимо своєї волі підкоряємося і йдемо за своїми імпульсами й почуттями, навіть тими, які нам чужі. У момент натхнення ці імпульси й почуття панують над нами, підкоряють собі нашу особистість. Ці імпульси й почуття панують над нами як чужа воля. Значить, натхнення як творчий імпульс не збігається з нашою волею; але ми захоплені цим імпульсом так, що не бажаємо нічого іншого.

Натхнення до нас приходить ніби ззовні. Це натхнення як неусвідомлений імпульс не просто впливає на нашу свідомість. Воно управляє нашою свідомістю. Воно прокладає собі шлях до мети, як це відбувається в природі, тобто стихійно. Натхнення – це стихійна сила. Вона проривається в людині навіть тоді, коли вона утримується від творчої діяльності, утримується довільно, свідомо. Все одно думки й образи з’являються на світ навіть без участі людської свідомості, всупереч свідомості, протискуючи так чи інакше до існування свої форми (К. Юнг). Ці форми як певний рівень свідомості відкриваються тому, хто має той же рівень свідомості. До цього рівня свідомості треба дорости, постійно обновляючи свій дух, постійно дивлячись на світ новими очими, не привченими очими, а очими оновленими, не призвичаєними до старого, а відкритими до нового.

В образах, які входять до ненаукової картини світу, приховані символи. Білий місяць – символ одного, чорний місяць – іншого. Ми розпізнаємо ці символи. Вони нам несуть можливості, що відкривають додаткові можливості в нас як щось уроджене, що протистоїть навіть найвитонченішій нашій фантазії. Тут ці символи є не особистісними фантазіями, а як діяльна уява, що не будує ніяких повітряних замків, а лежить в основі як якась апріорна ідея, як щось, що залишилося після відкидання всього зайвого, усього, що затемнює. Ця діяльна уява, іншими словами типова ситуація, і відчувається нами як звільнення. Знаходячи це звільнення, ми стаємо всесильними й летимо немов на крилах. І це все на початку створення, тобто на початку творчого процесу. На початку всіх стадій творчого процесу ми Боги, ми Всесильні. І не випадково Священне Писання починається словами „На початку створення Всесильним...”. Однак докладніше зупинимося на самому початку Тори як світоглядному моменті. Перше слово Тори, як і Біблії, – це „На початку” (Тора; Біблія: Бут 1:1). Потім іде пояснення на початку чого. Ясно, що на початку створення (Тора). Тобто мова йде про процес творчості, процес, властивий людському духу. Момент творчості, або створення нового, відбувається на стадії натхнення. Але в Торі йдеться про попередню стадію, тобто стадію, яка на початку. Мова йде про стадію, яка стоїть перед натхненням. Перед періодом натхнення вклинюється період відсутності уваги до проблеми (Р. Вудвортс), проблеми, яка вирішується в процесі творчості. Ось цей самий період відсутності уваги до проблеми, період, який стоїть на початку створення, і розглядає Тора. У цей період, або в момент творчого процесу, людина відчуває себе Всесильною, або Богом. Це момент трансподібного стану (Б. М. Теплов), переживання неможливості смерті (У. Джеймс), екстазу (Є. П. Ільїн), стану НЕМРИ (або АМРІ).

Можна сказати, що мова йде про Бога, тобто про людину в цьому стані. Бог, або Всесильний, – це людина в стані, коли переживається неможливості смерті як компенсація виникнення в людині самосвідомості, а з нею і усвідомлення смертності.

Тора починається зі слів „На початку створення Богом... ” (Тора). Далі йде пояснення того, що створювалося. А створювалося Небесне й Земне. Тора говорить про те, що „На початку створення Богом Небесного й Земного” (Тора) – це створення двох символів, які розкривають технологію збагнення того ж стану, коли людина переживає момент неможливості смерті і є Богом, або Всесильним. Зауважимо, що Бог, або людина в стані, коли нею переживається неможливість смерті (коли людина Всесильна), творить не Небо й Землю як зовнішню об’єктивну реальність, а творить Небесне й Земне як два символи, що розкривають технологію збагнення, або знаходження людиною стану Божественності, або стану Бога, коли людина Всесильна й переживає вічне життя.

Небесне й Земне – це два багатозначні символи. Вони стосуються насамперед внутрішнього життя людського духу, а не об'єктивної реальності. Адже Царство Боже усередині вас (Лк 17:21). Небесне в людині – це все піднесене, ширяюче, це надсвідомість, життя духу, натхненність. Земне в людині – це все тілесне, підсвідоме в психічній сфері, де має місце прояв цього тілесного, інстинктивного. Отож на початку створення як створення способу (технології) знаходження Божественного Земне, тобто тілесне, було неуявним хаосом і тьма покривала безодню (Тора). Тут мова йде про Земне, або тілесне, як неупорядковане, хаотичне, покрите тьмою (Тора). Але тут все ж присутнє і Небесне, коли Дух Бога витав над поверхнею вод (Тора). Тут Тора в символічній формі описує момент створення Богом Небесного й Земного, коли Небесне ще мало переважало. Потім іде опис у символічній, багатозначній формі способу (технології) практичного знаходження Божественного, у процесі чого наростає сила Небесного. Вона наростає, починаючи з того моменту, коли Бог говорить: „Хай буде світло! ” (Тора).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27

Схожі:

План вступ Основні теорії походження людини Поява людини на території сучасної України Висновок
Відповіді на них можна знайти в будь-якій культурі як в давнину,так І нині. Проблема походження людини відноситься до так званих...

«Тиждень здорового способу життя»
Обладнання: комп’ютер, картон, книга «Біологія людини (8-9)», плакат «Внутрішні органи людини», ножиці, клей, фарби, пензлики, олівці,...

Вступ до мікробіології. Історія розвитку мікробіології. Морфологія мікроорганізмів
А сама мікробіоло­гія є основою для всіх клінічних та медико-профілактичних дисциплін, оскільки вона сприяє логічному сприйняттю...

Звіт про виконання районної програми розвитку освіти в Олександрійському...
Доступність до якісної освіти починається саме з дошкільної освіти, оскільки саме вона є базисом системного розвитку дитини, фундаментом...

Всеукраїнський студентський архів
Вона відбиває мету І прагнення суб'єкта, які становлять певну світоглядну систему. Світогляд одна із форм свідомості людини, невід'ємний...

Тема екологія: про що сповіщає на початку ХХІ ст. Цей термін?
В цих словах закладено багато глибинних смислів. Утім, безумовно одне. Вони окреслюють проблему відношення людини І світу. Образно...

Ця книга захищена авторським правом. Авторські права належать кія
Книга надається всім охочим друкувати та розповсюджувати її без будь яких обмежень

Книга: сторінки історії та розвитку (Замість вступу) Слово «книга»
...

Книга записів висновків І рекомендації
Книга для запису висновків І рекомендацій за наслідками внутрішкільного контролю є одним із обов’язкових атрибутів шкільної документації....

Васильківський навчально-виховний комплекс №1 ім. М. М. Коцюбинського...
Біологія – наука, яка допомагає розв’язати безліч проблем, навіть глобальних. Однією з таких глобальних проблем є екологія



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка