Пошук по сайту


2. Об’єкти дослідження криміналістики. Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття, розслідування кримінальних правопорушень І судового розгляду кримінальних проваджень щодо них (так званої «криміналістичної діяльності»)

2. Об’єкти дослідження криміналістики. Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття, розслідування кримінальних правопорушень І судового розгляду кримінальних проваджень щодо них (так званої «криміналістичної діяльності»)

Сторінка1/19
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
1. Генеза і сучасні уявлення про предмет науки криміналістики.

За своєю природою криміналістика — це юридична наука. Історія криміналістики знає й інші погляди на природу криміналістики. Одним із таких напрямів є визначення природи криміналістики як технічної або природничо-технічної науки. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань. Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи — правову і технічну. Помилковість поглядів концепції подвійної природи криміналістики полягає у механічному розподілі єдиної науки на правові та неправові її розділи. В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика — це наука синтетичної природи, бо в криміналістиці неможливо виділити суто правові та суто природничо-наукові, або технічні розділи, комплекси знань як певні фіксовані структури. Вона являє собою єдиний сплав знань.

Криміналістика — наука про закономірності виникнен­ня, збирання, дослідження, оцінювання і використання доказів та за­снованих на пізнанні цих закономірностей засобів і методів судового дослідження і попередження злочинів.

Криміналістика є однією з найважливіших дисциплін кримінально- правового циклу, що викладаються на юридичних факультетах ВНЗ. Досконале вивчення криміналістики, засвоєння її основних понять та категорій дозволяє ефективно боротися зі злочинні­стю шляхом попередження, розкриття і розслідування злочинів. Засто­совуючи на практиці систему прийомів криміналістики, можна най­більш повно використовувати можливості кожної слідчої і судової дії й оперативно-пошукового заходу з урахуванням конкретної обстановки в справі.

Основна мета криміналістики - надавати постій­ну допомогу правоохоронним органам у забезпеченні швидкого і пов­ного розкриття злочинів.

Завданням криміналістики є розробка загально­теоретичних положень, спрямованих на швидке розкриття злочинів, а також підготовка рекомендацій з їх майбутнім впровадженням право­охоронними органами на основі пізнання механізму скоєння злочину і закономірностей відображення ходу і результатів злочинних дій у зовнішньому середовищі.
2. Об’єкти дослідження криміналістики. Структура злочинної діяльності та діяльності з виявлення, розкриття, розслідування кримінальних правопорушень і судового розгляду кримінальних проваджень щодо них (так званої «криміналістичної діяльності»).

Об'єктами криміналістики є:а)злочинна діяльність;б)діяльність щодо розкриття, розслідування, судового розгляду злочину та його попередження.

Аналіз злочинної діяльності передбачає розгляд таких її елементів, що утворюють її зміст: 1) ціль; 2) об'єкт; 3) суб'єкт; 4) засоби діяльності; 5) процес діяльності (зовнішній вираз).

Ціль злочинної діяльності - забезпечення умов для існування осіб-злочинців: збагачення, помста, слава, соціальний протест тощо.

Об'єкт злочинної діяльності - предмети матеріального світу, люди, правові відносини.

Суб'єкт злочинної діяльності - фізична особа, зазвичай з антисуспільною установкою на вчинення злочину, дії якої характеризуються здебільшого прихованим характером.

Засоби злочинної діяльності - специфічний набір засобів і способів, знарядь реалізації. Вони можуть поділятися на: а) матеріальні предмети (знаряддя, інструменти, зброя, транспорт тощо); б) нематеріальні - засоби психологічного або іншого характеру, що застосовуються для злочинної мети (обман, навіювання, погрози тощо).

Процес злочинної діяльності - сам акт злочинної діяльності сукупно з іншою діяльністю для забезпечення життя злочинця або його кола:створення умов для злочину;підготування і вчинення злочину;маскування злочину та його наслідків, реалізація злочинно набутого;організація протидії;виконання дій на забезпечення життєздатності злочинних організацій (фонди допомоги тощо).

3. Історія становлення системи науки криміналістики. Сучасна традиційна система криміналістики та альтернативні погляди на неї.

На початку становлення криміналістики вона була поліційною технікою, бо містила положення, що стосувалися рекомендацій про застосування технічних засобів у виявленні та дослідженні речових доказів.

З часом було вирізнено та узагальнено методи проведення слідчих дій. Так з'явився другий розділ криміналістики - тактика.

Наприкінці 20 - на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів, або інакше її можна назвати особливою частиною.

Після появи у 50-х роках "Вступу у криміналістику", в якому почали розглядати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом і методи криміналістики тощо, сформувався повий розділ криміналістики - методологія криміналістики.

2. Згідно з сучасним уявленням система криміналістики об'єднує чотири розділи: Перший - методологію криміналістики; Другий - криміналістичну техніку; Третій - криміналістичну, або слідчу, тактику; Четвертий - методику розслідування окремих видів злочину (криміналістичну методику).

За своєю природою криміналістика — це юридична наука. Такий погляд сформувався в 1952-55 рр. і згодом став панівним у правовій науці.

Історія криміналістики знає й інші погляди на природу криміналістики. Одним із таких напрямів є визначення природи криміналістики як технічної або природничо-технічної науки. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи — правову і технічну. Помилковість поглядів концепції подвійної природи криміналістики полягає у механічному розподілі єдиної науки на правові та неправові її розділи.

В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика — це наука синтетичної природи, бо в криміналістиці неможливо виділити суто правові та суто природничо-наукові, або технічні розділи. Вона являє собою єдиний сплав знань.

4. Загальне поняття, історія становлення та структура «Методологічних основ криміналістики» як розділу криміналістики.

А. Система криміналістики - це складові її розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Розділи, виступаючи самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться між собою за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями і сукупно характеризують індивідуальне ціле.

Б. На початку становлення криміналістики вона була поліційною технікою, бо містила положення, що стосувалися рекомендацій про застосування технічних засобів у виявленні та дослідженні речових доказів.

З часом було вирізнено та узагальнено методи проведення слідчих дій. Так з'явився другий розділ криміналістики - тактика.

Наприкінці 20 - на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів, або інакше її можна назвати особливою частиною.

Після появи у 50-х роках "Вступу у криміналістику", в якому почали розглядати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом і методи криміналістики тощо, сформувався повий розділ криміналістики - методологія криміналістики.

В. Згідно з сучасним уявленням система криміналістики об'єднує чотири розділи: Перший - методологію криміналістики; Другий - криміналістичну техніку; Третій - криміналістичну, або слідчу, тактику; Четвертий - методику розслідування окремих видів злочину (криміналістичну методик

5. Завдання, функції, принципи і закони криміналістики.

Головне завдання криміналістики - забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними для потреб практики засобами, способами та методами отримання й використання доказової інформації.

Окрім цього, криміналістика виконує ще й певні спеціальні завдання: 1)вивчення закономірностей слідоутворення, збору та використання доказової інформації; 2) вивчення практики розкриття й розслідування злочинів; 3) вироблення теоретичних основ діяльності щодо виявлення, збирання, дослідження й використання доказової інформації; 4) напрацювання практичних рекомендацій технічного і методичного характеру; 5) розроблення заходів і засобів попередження злочинів.

Функції криміналістики: 1) методологічна - забезпечення правильного розуміння предмета і змісту криміналістичної науки, її ролі у процесі пізнання та практичної діяльності; 2) синтезуюча - криміналістика відображає у собі загальні процеси інтеграції наукового знання; 3) прогнозуюча - криміналістика прогнозує форми практичного використання своїх положень у майбутньому.

До принципівкриміналістики належать:

а) Принцип об’єктивності означає, що криміналістична наукаіснує та розвивається на фундаменті діалектики як загальної філософської методології.

б) Принцип історизму передбачає розгляд предмета пізнання зпозиції його виникнення, розвитку, зникнення.

в) Принцип системності науки означає такий підхід до предметапізнання, за якого криміналістика в цілому, окремі її розділи танапрямки, об’єкти, які вона вивчає, та явища розглядаються якелементи (взаємопов’язані та взаємообумовлені) частини цілого.

Закони криміналістики розподіляютьсяна загальні та часткові.

До загальних відносять:закон про об’єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію,неперервність та нагромадження;закон про взаємозв’язок науки та практики.

Часткові закони криміналістики:закон зв’язку та спадкоємності між наявними й такими, що виникають, концепціями (все нове завждивиникає на основі використання досвіду минулого);закон активного творчого пристосування сучасних досягненьнауки для розв’язання окремих задач науки криміналістики (у криміналістиці широко застосовуються методи природничих і технічних знань);закон обумовленості криміналістичних рекомендацій для потреб практики (криміналістика дає поштовх для пошуку нових методик);закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки вумовах науково-технічного прогресу (базується на творчому пристосуванні досягнень інших наук).

6. Історія та сучасні уявлення про природу криміналістики.

За своєю природою криміналістика — це юридична наука. Такий погляд сформувався в 1952-55 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у таких тезах: 1) криміналістика — правова наука, оскільки її предмет і об’єкти пізнання належать до сфери правових явищ; 2) криміналістика — правова наука, тому що її службова функція і завдання належать до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслiдування та судового розгляду; 3) усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві; 4) головним «живильним середовищем» для криміналістики є право; 5) багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджуються у змісті правових норм; 6) історично криміналістика була народжена у межах саме правової — кримінально-процесуальної науки.

Історія криміналістики знає й інші погляди на природу криміналістики. Одним із таких напрямів є визначення природи криміналістики як технічної або природничо-технічної науки. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань (представники таких поглядів — Р. А. Рейс, Е. Локар, Г. Ю. Маннс, В. І. Громов, Є. У. Зіцер). Причина такої оцінки природи криміналістики — у її змісті на той час (поліцейська чи кримінальна техніка), а також прагнення відмежуватися від кримінально-процесуальної науки у самостійну галузь, створити власний предмет і методи дослідження. Причиною є також суттєвий вплив на криміналістику природничих і технічних наук (математики, фізики, хімії, біології, психології та ін.), використання методів і прийомів цих наук. На той час погляди вчених-криміналістів були прогресивні і сприяли розвитку нової науки. У цей період виникають такі галузі криміналістики, як судова хімія, судова фізика, судова біологія та ін.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи — правову і технічну (найчіткіше цей погляд сформулював П. І. Тарасов-Радіонов). Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямах у криміналістиці: 1) розкриття і розслідування злочинів; 2) методи дослідження речових доказів. Помилковість поглядів концепції подвійної природи криміналістики полягає у механічному розподілі єдиної науки на правові та неправові її розділи.

В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика — це наука синтетичної природи (Р. С. Бєлкін та ін.). На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити суто правові та суто природничо-наукові, або технічні розділи, комплекси знань як певні фіксовані структури. Вона являє собою єдиний сплав знань.

7. Поняття методу дослідження в криміналістиці, їх класифікація. Загальнонаукові методи криміналістики: види, різновиди, характеристика.

Вчення про методи криміналістики — суттєвий елемент її методологічних основ, розділ загальної теорії криміналістичної науки. Методи криміналістики можуть бути класифіковані за різними підставами. Найбільш визнаною є класифікація методів криміналістики за трьома рівнями: 1) методи діалектичної та формальної логіки; 2) загальнонаукові методи; 3) спеціальні методи криміналістики.

Загальнонаукові методи застосовуються в усіх або більшості наук. До таких методів можуть бути віднесені спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання та математичні методи.

Спостереження — метод дослідження, який полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті об’єктів, явищ із метою вивчення їх специфічних змін у певних умовах і відшукуванні смислу цих явищ. У криміналістиці спостереження використовується як безпосереднє, так і опосередковане.

Опис — метод дослідження, який полягає в зазначенні ознак об’єкта. Це може бути усне або письмове перелічення кількісних чи якісних ознак, властивостей в певній послідовності. Опис є засобом фіксації інформації і використовується при складанні протоколів слідчих дій, експертних висновків, словесного портрета тощо.

Експеримент — метод дослідження, який передбачає проведення дослідів для відтворення явищ в штучно створених аналогічних умовах. Головне в експерименті — це серія дослідів у різних варіантах. Може мати на меті підтвердження або спростування гіпотези, встановлення природи явища та ін.  

Порівняння — метод, який заснований на зіставленні властивостей або ознак кількох об’єктів. Об’єкти порівняння повинні бути порівнюваними. У криміналістиці порівнюються фактичні дані, уявлення, предмети, люди, тварини. Порівняння має на меті виявлення того загального, що є в об’єктів.

Вимірювання — метод, який передбачає порівняння досліджуваної величини з однорідною величиною, що прийнята за одиницю виміру. Використовується під час проведення слідчих дій, у експертній практиці, при попередженні злочинності. Об’єктами вимірювання можуть бути відстані, розміри, вага, температура, об’єм та ін.

Моделювання — метод, який полягає у побудові моделей будь-яких явищ, об’єкта для детального вивчення. Моделі бувають ідеальні та матеріальні. Моделі — це спеціально створені аналоги. До моделювання звертаються, коли вивчення безпосередньо самого об’єкта неможливе чи недоцільне.

Інколи окремо виділяють математичні методи (методи математичної статистики, теорії ймовірності, геометричного та графічного аналізу, вимірювання та рахування), які мають важливе значення в криміналістиці. У криміналістиці з математикою пов’язане використання обчислювальної техніки, також значну роль відіграє математика в криміналістичній техніці, особливо це стосується методів роботи з речовими доказами, зі слідами злочину.

8. Чуттєво-раціональні методи досліджень у діяльності з розкриття і розслідування злочинів.

Чуттєво-раціональні методи поєднують у собі й чуттєве, і раціональне пізнання, оскільки сприймається не звичайна маса (сума) окремих ізольованих між собою елементів, а їх сукупність, певним чином систематизована.

До чуттєво-раціональних методів відносять:

1) Спостереження - сприйняття певного об'єкта, явища, процесу, яке відбувається для їх системного, цілеспрямованого, запланованого вивчення. Об'єктами спостереження є елементи речової обстановки місця події тощо, сліди злочинця й злочину, документи, люди, ознаки їхньої зовнішності, прояви характеру, темпераменту, емоційного стану тощо. Суб'єктом спостереження є вчений-криміналіст, а якщо говорити про криміналістику як вид діяльності - тоді, слідчий, суддя...

Спостереження може бути двох видів - безпосереднім (прямим), опосередкованим (непрямим).Непряме спостереження має місце тоді, коли інформація про об'єкт, подію, факт отримується від інших осіб.

2) Описування має місце тоді, коли результати встановлені спостереженням чи іншими методами, зазначаються, спеціальним засобом фіксації - вербально-графічним.Описування може бути безпосереднім або опосередкованим.

Безпосереднє описування здійснюється безпосередньо дослідником для виразу результатів безпосереднього спостереження.Опосередковане спостереження здійснюється самим дослідником, але з врахуванням ознак об'єктів, які сприймались іншими особами, наприклад, ознаки злочинця зі слів очевидця.

3) Порівняння - зіставлення властивостей чи ознак двох або декількох об'єктів.Застосування цього методу вимагає наявності не менше двох об'єктів порівняння.

4) Експеримент (дослід) - відтворення явища або події для вивчення зв'язків його (її) з іншими явищами, діяннями чи процесами.Метою експерименту є встановлення природи явищ, що спостерігаються, їх сутності, походження, способів і методів управління (керування) ними.

5) Моделювання полягає в заміні об'єкта - оригінала моделі, тобто спеціально створеним аналогом.До моделювання як методу дослідження звертаються в тих випадках, коли вивчення об'єкта в оригіналі, явища чи процесу з тих чи інших причин є неможливим або недоцільним.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Дослідження діяльності бобрів на водоймах є актуальною, адже постала...
Дослідження діяльності бобрів на ставках сіл Покровська Багачка та Райківка

Папка (портфель, кейс) самоосвітньої діяльності учителя
Підготовка вчителя до самоосвітньої діяльності як складова його професійного зростання

Робоча навчальна програма організація дослідно-експериментальної...
Організація експериментально-дослідницької діяльності дітей в природі – К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2011. –...

Форми І методи професійної підготовки майбутнього вчителя
Викладанням став вид виховної діяльності, здебільшого спрямований на управління пізнавальною діяльністю учнів. “Навчання, що виховує”...

3 дослідження продуктів діяльності людини
Психологія наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем

3 дослідження продуктів діяльності людини
Психологія наука про загальні психічні закономірності взаємодії людини із середовищем

Роз’яснення щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів...

Вплив діяльності людини на навколишнє середовище
Становище людини в біосфері двоїсте. Як біологічні об'єкти ми залежимо від фізичних чинників середовища І пов'язані з ним через харчування,...

Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення фумігації (знезараження) об’єктів регулювання,...

Навчальний процес спричинює великий тиск на організм І психічну сферу...
У ньому розкрито сутність І завдання педагогічної ергономіки, зміст ергономічних вимог до створення сприятливого навчального середовища,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка