Пошук по сайту


4. Засоби та механізми переходу до сталого розвитку - Закон україни

Закон україни

Сторінка2/2
1   2

4. Засоби та механізми переходу до сталого розвитку

Перехід до сталого розвитку здійснюватиметься шляхом реалізації цілеспрямованої політики, що передбачає відповідні механізми вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення, а також розвиток міжнародного співробітництва.

На державному рівні передбачається:

переважно державне регулювання процесу переходу до сталого розвитку, створення необхідних фінансово-економічних умов для ефективного функціонування природно-ресурсного комплексу, забезпечення відтворення та невиснажливого використання відновлювальних природних ресурсів;

врахування конкретних умов, у яких здійснюватиметься процес переходу до сталого розвитку, визначення пріоритетів і включення їх до програм соціально-економічного розвитку на кожний рік відповідно до фінансових можливостей держави;

поєднання державного впливу з ринковими формами управління, стимулювання якісних змін шляхом пріоритетного фінансування, кредитування, матеріально-технічного та валютного забезпечення, надання економічних пільг пріоритетам сталого розвитку;

проведення цілеспрямованої інституційної політики у сфері збереження довкілля, вдосконалення системи управління природокористуванням;

проведення поетапного реформування податкової системи, спрямованого на збільшення частки платежів за спеціальне використання природних ресурсів у собівартості продукції з одночасним зменшенням у ній частки інших податків і платежів;

залучення інвестицій до реалізації проектів збереження довкілля;

узагальнення досвіду створення місцевих програм сталого розвитку з урахуванням світових методик і стандартів та його поширення;

запровадження моніторингу сталого розвитку, основним завданням якого є збирання, вивчення і підготовка інформації для аналізу показників, що визначають якість життя і природних ресурсів, виробництво і використання всіх небезпечних речовин, які застосовуються на практиці, а також стан економіки, довкілля, тому числі природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні.

Держава забезпечує перехід до сталого розвитку через:

дотримання гарантій екологічної безпеки держави і суспільства;

розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо переходу на принципи сталого розвитку;

опрацювання і реалізацію пріоритетних державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, екологічних програм;

розміщення продуктивних сил у контексті ефективного розв'язання проблем збереження довкілля;

активізацію соціальної політики і забезпечення соціальних гарантій населенню;

визначення основних напрямів і параметрів розвитку економіки, включаючи її структурну перебудову з урахуванням вимог збереження довкілля;

проведення цілеспрямованої інвестиційної діяльності щодо подальшої екологізації промислового і сільськогосподарського виробництва з урахуванням міжнародних стандартів;

розвиток державної системи моніторингу довкілля, запровадження моніторингу сталого розвитку через встановлення відповідних індикаторів, інформація щодо яких щороку подається у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища.

На регіональному рівні передбачається розроблення проектів програм соціально-економічного розвитку територій, формування місцевих бюджетів з урахуванням пріоритетності цілей і завдань сталого розвитку, реалізація комплексу заходів збалансованого розвитку регіонів, серед яких першочергового значення надається:

досягненню природно-господарської збалансованості в соціально-економічному розвитку регіонів;

проведенню структурних змін в економіці регіонів стосовно зростання частки обробної промисловості з орієнтацією на виготовлення наукоємної продукції машинобудування та зниження обсягів ресурсоспоживання;

формуванню регіонального господарського механізму, що відповідатиме вимогам регулювання соціально-економічного та екологічного розвитку, в тому числі зниженню антропогенного впливу на стан довкілля;

підвищенню рівня економічного розвитку регіонів за рахунок раціонального використання внутрішньорегіональних умов та залучення ресурсів місцевого значення, сприянню розвитку підприємницької діяльності, трансформації аграрного сектору економіки регіонів з урахуванням рівня їх екологічної адаптованості;

реконструкції промислових комплексів на регіональному рівні урахуванням господарської місткості локальних екосистем, у тому числі господарських комплексів Донбасу та Придніпров'я;

розвитку рекреаційно-оздоровчих комплексів у Причорномор'ї, Карпатах та підвищенню ефективності використання рекреаційних ресурсів регіонів;

здійсненню заходів щодо нормалізації екологічного стану та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, визначенню шляхів розвитку та використання господарського потенціалу радіоактивно забруднених територій;

дотримання басейнового принципу управління водними ресурсами.

Гармонійне поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів дасть змогу:

врахувати особливості кожного регіону, своєрідність природно-ресурсних, географічних, історичних, економічних, соціальних та інших умов у контексті загальнодержавних інтересів;

посилити конструктивність та підвищити ефективність реформ, надати їм соціально-екологічної спрямованості;

визначити оптимальні обсяги та джерела покриття потреб регіонів у ресурсах багатоцільового призначення, зокрема сировинних і паливно-енергетичних, виходячи з умов їх ощадливого використання, встановити ієрархію споживачів ресурсів;

створити ефективні механізми для регулювання соціально-економічного та екологічного розвитку регіонів з наданням додаткових повноважень органам місцевого самоврядування частині формування і використання коштів місцевих бюджетів, валютних фондів, у тому числі на розв'язання проблем збереження довкілля.

На місцевому рівні доцільно забезпечити активну взаємодію органів місцевого самоврядування і громадськості з питань розроблення місцевих програм сталого розвитку, здійснення заходів щодо захисту локальних екосистем від негативного впливу господарської та іншої діяльності, оздоровлення середовища життєдіяльності, включаючи санітарне очищення, благоустрій тощо.

Основні зусилля мають бути спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що передбачає:

визначення ключової ролі територіальних громад у реалізації цілей сталого розвитку;

здійснення широкомасштабних заходів із соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів з урахуванням вимог збереження довкілля;

усунення диспропорцій у народногосподарських структурах населених пунктів, насамперед великих міст з надмірною концентрацією промисловості, та стагнації багатьох малих міських населених пунктів;

виконання заходів щодо збереження довкілля на селітебних і незабудованих територіях, інших населених пунктах та приміських зонах, включаючи їх санітарне очищення, рекультивацію земель, озеленення і благоустрій;

зміну стратегії містобудування у напрямі будівництва екологічно комфортнішого житла, малоповерхових будинків садибного типу, розвитку малих і середніх населених пунктів, створення сприятливого життєвого середовища з необхідною інфраструктурою соціально-побутового, культурного та рекреаційного обслуговування населення.

Правове забезпечення. Для забезпечення переходу до сталого розвитку необхідно здійснити реформування законодавчої бази відповідно до нових умов розвитку держави, у тому числі удосконалити нормативно-правову базу для здійснення соціально-економічних перетворень, збалансованого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку та збереження довкілля.

Організаційне забезпечення. Забезпечення переходу до сталого розвитку передбачає формування скоординованих дій у всіх сферах суспільного життя, адекватну переорієнтацію соціальних, екологічних та економічних інститутів держави, державне регулювання процесом створення умов, які посилюють заінтересованість громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань сталого розвитку.

Державне управління процесом переходу до сталого розвитку передбачає розроблення системи програмних і прогнозних документів: Національної стратегії сталого розвитку України, коротко, середньо- та довгострокових прогнозів, основним компонентом яких будуть прогнози зміни стану довкілля та окремих екосистем у процесі провадження господарської діяльності, а також короткострокових прогнозів і програм галузевого, регіонального та державного рівнів.

У відповідність до політичних та економічних умов повинна бути приведена система управління процесами сталого використання природно-ресурсного потенціалу та збереження довкілля, що зокрема передбачає першочергове формування державної системи моніторингу довкілля, у тому числі створення Національного центру моніторингу довкілля, аналіз та оцінку моніторингової інформації, моделювання прогнозування екологічних, соціально-економічних, демографічних процесів, розроблення регіональних кадастрів природних ресурсів для обгрунтування рішень, що прийматимуться з цих питань.

Необхідно здійснити поступове реформування системи управління збереженням довкілля і забезпечити невиснажливе використання природноресурсного потенціалу, обгрунтоване розмежування повноважень між центром та регіонами у зазначених сферах, розподіл конкретних функцій між органами управління.

На державному рівні з метою послідовної реалізації основних принципів сталого розвитку створюється Національна комісія сталого розвитку України, яка забезпечує формування основ національної політики сталого розвитку та здійснює координацію діяльності з цих питань.

Фінансове забезпечення. Основним засобом і фактором переходу до сталого розвитку повинне стати податково-бюджетне регулювання. Доцільно збільшити в дохідній частині бюджету частку природно-ресурсних платежів, розвивати систему пільгового оподаткування екологічно безпечних видів продукції і послуг, удосконалити та зробити більш жорсткою систему платежів за понаднормативне забруднення довкілля.

Фінансове забезпечення сталого розвитку здійснюватиметься за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших джерел.

Фінансування запропонованих заходів за рахунок державного бюджету повинне здійснюватися з урахуванням реальних економічних можливостей. Основним джерелом фінансування заходів щодо охорони довкілля є збори за спеціальне використання природних ресурсів та за забруднення довкілля.

На основі мобілізації фінансових ресурсів передбачається забезпечити поліпшення соціального захисту населення, збереження невиснажливе використання земельних, водних та лісових ресурсів, рослинного і тваринного світу, захист атмосферного повітря. Фінансові ресурси слід спрямовувати також на створення відповідної інфраструктури та формування екологічної мережі, проведення наукових досліджень і моніторингу довкілля, освіту та екологічне виховання, виконання конкретних проектів забезпечення сталого розвитку, що мають особливе національне і міжнародне природоохоронне значення.

Міжнародне співробітництво

Основними напрямами міжнародної діяльності держави щодо забезпечення сталого розвитку є:

міжнародне партнерство у розв'язанні проблем сталого розвитку;

виконання зобов'язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях та її участі в міжнародних договорах, пов'язаних із збереженням довкілля;

забезпечення максимального врахування інтересів держави в діяльності міжнародних організацій на основі визнаного статусу країни з перехідною економікою;

входження до світового економічного простору і міжнародної системи забезпечення екологічної безпеки, перехід до міжнародних стандартів, норм і вимог, що регламентують стале використання природно-ресурсного потенціалу;

створення ефективних механізмів забезпечення міждержавного паритету у вирішенні питань транскордонного перенесення забруднення;

стимулювання залучення в Україну інвестицій на розв'язання екологічних проблем;

поглиблення прикордонної співпраці регіонів у сфері формування конкурентної комунікаційної, екологічної та транспортної інфраструктури, розширення технологічних інновацій, активізація міжнародного бізнесу шляхом реалізації спільних проектів, створення фінансово-промислових груп, спільних підприємств тощо;

розширення прав органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань співробітництва з прикордонними областями і регіонами сусідніх держав щодо розв'язання екологічних проблем, надання гарантій залученню інвестицій у реалізацію регіональних екологічних програм і програм соціально-економічного розвитку;

участь у розробленні та реалізації міжнародних науково-технічних програм мінімізації глобального, регіонального транскордонного впливу на стан довкілля екологічно небезпечних видів діяльності, програм реабілітації та попередження надзвичайних ситуацій у регіонах з критичним станом довкілля, а також програм ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

розвиток високих технологій, методів дистанційного виявлення небезпечних ситуацій і явищ, поширення досвіду України з цих питань;

адаптація міжнародного досвіду для розв'язання проблем збереження довкілля.

6. Етапи переходу до сталого розвитку

Перехід України до сталого розвитку складний і довготривалий. Це багатоетапний процес досягнення збалансованості між соціально-економічним прогресом та потребами збереження довкілля, пов'язаний з проблемами довгострокового розвитку країни, послідовним практичним впровадженням принципів сталого розвитку, питаннями зміни структури споживання, збереження, невиснажливого використання і відтворення природних ресурсів, економічної та екологічної безпеки, соціальної, науково-технічної регіонально політики, а також зовнішньополітичними аспектами.

Перший етап (перехідний) - подолання соціально-економічної кризи, забезпечення макроекономічної стабілізації і створення умов для відновлення регулювання економічної діяльності, збереження довкілля, розроблення нормативно-правових актів, спрямованих на формування засад для підвищення рівня життя населення, збалансування виробництва і споживання, переходу до світових стандартів екологічної безпеки.

Першочерговими завданнями на цьому етапі є:

створення нормативно-правової бази переходу до сталого розвитку;

формування ефективної структури управління збереженням довкілля, розмежування повноважень у цій сфері між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

впровадження ефективних механізмів щодо забезпечення енерго- та ресурсозбереження;

відновлення раціональних економічних зв'язків і використання виробничого потенціалу для регулювання власних потреб і потреб експорту, особливо продукції агропромислового комплексу, металургії, машинобудування, легкої та деревообробної промисловості;

забезпечення захисту внутрішнього ринку сільськогосподарської та промислової продукції;

підтримка соціального сектору економіки;

формування екологічної культури громадян.

На цій стадії важливе значення має технічне переоснащення матеріального виробництва та невиробничої сфери, удосконалення організаційних форм управління. На базі широкого використання новітніх технологій повинні розв'зуватися проблеми енерго- і матеріалозбереження, планомірно здійснюватися структурна переорієнтація економіки. Технологічні й структурні зміни у виробничому процесі у свою чергу сприятимуть розв'язанню проблеми збереження довкілля.

Другий етап - ефективне вирішення завдань структурної перебудови економіки, перехід до екосистемного планування, застосування переважно економічних механізмів стимулювання та регулювання структурних перетворень, розв'язання паливно-енергетичної проблеми, забезпечення високої якості життя населення і рівноправного партнерства України у світовому економічному співтоваристві, демократизація суспільства, гармонізація відносин суспільства і природи, забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу.

Третій етап - забезпечення сталого соціально-економічного розвитку відповідно до вимог законодавства, організація нових секторів і галузей суспільного виробництва з метою задоволення потреб населення, створення глобальної системи екологічної безпеки.
1   2

Схожі:

П л а н
Закон України «Про освіту», Закон «Про мови в Україні», реформа освітньої галузі накреслили основні напрямки розвитку всіх ланок...

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 18
Сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України

Закон України «Про освіту»
Міністерство освіти І науки України розміщує доопрацьований робочою групою, з урахуванням отриманих зауважень І пропозицій, проект...

Закон України «Про освіту»
Орієнтовний перелік загальношкільних заходів (засідань педагогічної ради, семінарів, конференцій, тощо)

Закон України «Про освіту»
Державні документи та нормативно-правові акти, якими буде керуватися днз в роботі

Закон України «Про освіту»
Робота міської станції юних натуралістів у 2013 році проводилась відповідно затвердженого плану

Закон України «Про позашкільну освіту»
Нормативні документи, що регулюють гурткову роботу у школі Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи у школі

Закон Українивід 17. 05. 2016 №1367-viii «Про внесення змін до Кодексу...

Закон України «Про загальну середню освіту»
Управлінської діяльності щодо закінчення навчального року, проведення державної підсумкової атестації та випуску учнів у 2008-2009...

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Рішення колегії Міністерства освіти І науки України від 29 червня 2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка