Пошук по сайту


Закон україни

Закон україни

Сторінка1/2
  1   2
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Концепцію сталого розвитку України

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Концепцію сталого розвитку України.

2. Кабінету Міністрів України на основі Концепції сталого розвитку України в шестимісячний строк забезпечити подання на розгляд Верховної Ради України проекту Стратегії сталого розвитку України.

 

СХВАЛЕНО
Законом України "Про Концепцію сталого розвитку України"
від     2001 року N 

КОНЦЕПЦІЯ
сталого розвитку України


Входження України в загальносвітовий цивілізаційний процес зумовлює необхідність позбутися негативної практики господарювання, що недостатньо враховувала потреби збереження довкілля під час провадження будь-якої діяльності, неузгодженості темпів економічного розвитку і посилення вимог екологічної безпеки, домінування природомістких галузей, високої питомої ваги ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної орієнтації експорту та мілітаризації виробництва. Це призвело до погіршення якості довкілля та послаблення здатності екосистем відновлювати природні основи життєзабезпечення, поглибило кризу в економіці, створило реальну загрозу життю і діяльності людей та збереженню біологічного і ландшафтного різноманіття.

Поклавши в основу подальшого розвитку держави інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з природою та взявши до уваги основні ідеї і принципи, декларовані на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Україна започатковує процес змін, які за обсягом експлуатації ресурсів, інвестуванням, орієнтацією науково-технічного прогресу та інституційними перетвореннями відповідатимуть сьогоднішнім і майбутнім потребам, створять сприятливі умови для збереження глобальних природних систем і підтримання націй - основи всіх форм життя.

Сталий розвиток України - це процес розбудови держави на основі неподільності проблем збереження довкілля і процесу соціально-економічного розвитку з домінуванням критеріїв, вимог і показників якості навколишнього природного середовища.

Вибір шляхів забезпечення сталого розвитку здійснювався з урахуванням стратегічних цілей державотворення, реалій сьогодення, тенденцій розвитку світового співтовариства, місця і ролі України в Європі та у світі.

Ідея сталого розвитку стосується не тільки нинішніх, а й прийдешніх поколінь. Це - засвідчення рівноправ'я всіх поколінь і всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі й часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості та підтримання суспільного розвитку і збереження довкілля.

1. Основна мета, цілі, принципи сталого розвитку України

Основна мета сталого розвитку України - реалізація права людини на сприятливе для її здоров'я і добробуту довкілля через формування відкритого громадянського суспільства, створення правової держави, забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку, збереження якості довкілля і невиснажливе використання природно-ресурсного потенціалу. Забезпечення рівності між поколіннями ставить завдання побудови високоефективної економічної системи, орієнтованої на екологічну сталість, продуктивну працю, науково-технічний прогрес, соціальну адаптацію. Виходячи з цього і враховуючи притаманні державі геополітичні, географічні, демографічні, соціально-економічні та екологічні особливості, цілями сталого розвитку України визначено:

економічне зростання - формування соціально орієнтованої ринкової економіки, екологізація економічної діяльності в рамках структурних та інституційних перетворень, забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, раціонального споживання матеріальних ресурсів;

збереження довкілля - створення необхідних умов для реструктуризації і зниження антропогенного впливу на довкілля до науково обгрунтованого рівня, підтримання життєзабезпечувальних функцій біосфери, відновлення якості природних екосистем до рівня, що гарантує його сталість;

охорона здоров'я - збільшення тривалості життя, зниження ризиків для здоров'я, пов'язаних із забрудненням довкілля, виховання у населення почуття дбайливого ставлення до власного здоров'я та здоров'я оточення; посилення боротьби з інфекційними захворюваннями, пияцтвом, курінням та іншими шкідливими звичками, сприяння розвитку служб гігієни;

дотримання справедливості - встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя, подолання бідності та злочинності, зміна структури споживання і зменшення диференціації у доходах населення;

стале використання природних ресурсів - створення системи гарантій невиснажливого використання та збереження для майбутніх поколінь природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів;

розвиток освіти - забезпечення гарантій доступності для одержання освіти, збереження інтелектуального потенціалу країни, формування ефективної системи пропаганди ідей та принципів сталого розвитку, створення відповідної системи виховання і навчання;

участь у формуванні глобальної системи екологічної безпеки - активна співпраця з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою збереження біосфери - середовища існування людини.

Сталий розвиток України базується на таких принципах:

права людини на сприятливе для її здоров'я та добробуту довкілля;

рівності можливостей розвитку сучасних і майбутніх поколінь;

невід'ємності збереження і підтримання життєзабезпечувальних функцій довкілля у процесі розвитку суспільства;

відповідальності держави за стан довкілля та відтворення уражених екосистем, попередження і запобігання негативному впливу на їх якість;

нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

широкого доступу населення до всіх видів екологічної інформації;

відкритості міжнародної економічної системи як умови переходу країн на принципи сталого розвитку;

оцінки екологічних наслідків усіх видів діяльності, які можуть мати або мають вплив на стан довкілля;

зменшення різниці у рівнях життя різних верств населення і подолання бідності.

Забезпечення сталого розвитку є умовою стабільної життєдіяльності суспільства, стрижнем формування національної безпеки на основі своєчасного запобігання виникненню потенційних загроз.

Внутрішні та зовнішні потенційні загрози сталому розвитку

Внутрішні (за якими встановлюються порогові значення) потенційні загрози включають:

погіршення здоров'я населення;

зниження обсягів виробництва;

монополізацію економіки;

зростання сировинної орієнтації виробництва та експорту;

зменшення до рівня нижче критичного запасів природних відновлювальних ресурсів, погіршення якості довкілля;

зношеність до критичної межі виробничих потужностей, основних комунікаційних та інших життєзабезпечувальних систем;

зниження обсягів інвестицій;

підвищення вартості та спад рівня і якості життя;

зниження рівня зайнятості населення, в тому числі за рахунок прихованого безробіття;

зменшення платоспроможного попиту на товари і послуги;

погіршення стану фінансової системи;

зростання державного внутрішнього боргу;

зниження рентабельності виробництва та якості продукції, збільшення кількості збиткових підприємств;

функціонування і розвиток в Україні екологічно небезпечних виробництв.

Зовнішні потенційні загрози характеризуються такими індикаторами:

зростання цін і погіршення умов закупівлі паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, готової продукції, комплектуючих виробів, що не виготовляються в Україні;

погіршення на світовому ринку умов реалізації та кон'юнктури товарів, що експортуються з України, зниження їх конкурентоспроможності;

зниження рівня зовнішньої кредитної безпеки;

витіснення вітчизняних виробників товарів і послуг з внутрішнього ринку зарубіжними;

зростання обсягу відпливу фінансових активів за кордон;

збільшення державного зовнішнього боргу;

відплив найбільш кваліфікованої робочої сили за кордон і збільшення кількості мігрантів з інших країн;

перехід у власність нерезидентів ключових життєзабезпечувальних об'єктів виробництва;

функціонування і розвиток екологічно небезпечних виробництв.

2. Національні пріоритети забезпечення сталого розвитку України

Національними пріоритетами забезпечення сталого розвитку України є:

державна підтримка розв'язання проблем збереження довкілля та соціально-економічного розвитку суспільства на основі їх неподільності, взаємозв'язку та взаємоузгодженості;

створення системи збалансованого управління розвитком суспільства, що стимулюватиме збереження довкілля і відновлення його природних властивостей, забезпечить невиснажливе використання природних ресурсів та ефективний розвиток продуктивних сил;

врахування можливостей і потреб регіонів України, різних верств населення, національних меншин та етнічних груп, залучення громадськості до підготовки планів дій щодо збереження довкілля, формування ефективної системи пропаганди ідей сталого розвитку, створення відповідної системи виховання та навчання;

розроблення правової бази переходу на принципи сталого розвитку та визначення його індикаторів.

3. Основні завдання сталого розвитку України

Основними завданнями сталого розвитку України відповідно до визначених національних пріоритетів є:

а) щодо екологізації суспільних відносин та збереження середовища життя людини - діяльність, спрямована на реалізацію права громадян на безпечне для життя довкілля, що провадитиметься за такими напрямами:

упереджувальні заходи:

узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними та місцевими, залучення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до процесу забезпечення збалансованого економічного розвитку;

послідовна інтеграція всіх ланок суспільного виробництва у стратегію збереження довкілля, структурна перебудова економіки та врахування вимог екологічної безпеки, орієнтація на якісні соціально-технологічні показники перетворення сучасного суспільства;

спрямування фіксованої частки валового внутрішнього продукту на збереження довкілля (базова - 0,7 відсотка ВВП);

формування збалансованої ефективної структури споживання;

проведення адміністративної реформи з метою удосконалення державної системи управління у сфері екологічної безпеки з чітким визначенням відповідальності та повноважень органів виконавчої влади;

удосконалення системи платного природокористування;

удосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки у зв'язку із зміною умов життєдіяльності населення, структури виробництва з обов'язковим урахуванням вимог щодо використання і відтворення природних ресурсів, збереження довкілля в умовах урбаністичних утворень, зокрема міст;

гармонізація природоохоронного законодавства України з відповідним законодавством Європейського Союзу;

розвиток ринку робіт і послуг у галузі збереження довкілля та організація екологічно безпечної господарської діяльності, впровадження концепції "життєвого циклу" у виробництво продукції;

розвиток і вдосконалення державної системи моніторингу довкілля та його компонентів (у тому числі природних ресурсів), створення та ведення регіональних кадастрів природних ресурсів;

реалізація екологічних міждержавних, державних і регіональних програм, комплексу першочергових заходів щодо реабілітації радіаційно забруднених територій;

інвентаризація природних ресурсів, удосконалення системи їх обліку та методів економічної, екологічної і соціальної оцінки (з метою адекватного обчислення їх реальної вартості), економічного механізму природокористування, у тому числі рентних платежів, зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у довкілля, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу, запровадження податку на виробництво екологічно небезпечної продукції;

інвентаризація та ідентифікація джерел забруднення, сприяння підвищенню рівня культури виробництва і зміцненню технологічної дисципліни;

класифікація і сертифікація екологічно небезпечних підприємств за ступенем екологічного ризику діяльності та розроблення економічного механізму стимулювання їх переходу до екологічно безпечної діяльності;

територіально-екологічна регламентація екологічно небезпечних видів господарської діяльності та на її основі районування території України;

удосконалення управління природокористуванням і техногенно-екологічною безпекою;

збереження генетичних ресурсів, видів рослинного і тваринного світу та природних екосистем для забезпечення сталого управління біологічним і ландшафтним різноманіттям;

заходи прямої дії:

зменшення кількості джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, підвищення рівня екологічної безпеки зазначених джерел поліпшення стану атмосферного повітря;

забезпечення економії первинних ресурсів, розв'язання проблеми утилізації відходів виробництва шляхом удосконалення структури його розміщення, формування виробничих комплексів замкнутого циклу;

сповільнення процесу деградації грунтів, збереження водних ресурсів і об'єктів як унікальних складових довкілля;

забезпечення належної охорони та збереження лісових ресурсів екосистем, посилення корисних властивостей лісів, здійснення комплексу лісогосподарських заходів щодо зниження рівня радіоактивного забруднення лісового фонду;

забезпечення безпеки довкілля під час видобування корисних копалин;

сприяння відтворенню екосистем і біологічних видів, що перебувають під загрозою знищення, реалізація ефективних заходів із ренатуралізації довкілля;

забезпечення безпеки під час використання токсичних хімічних речовин, включаючи заборону на виробництво, імпорт і використання особливо небезпечних їх видів;

підвищення ефективності державного контролю за додержанням вимог природокористування і збереження довкілля шляхом застосування економічних та адміністративних санкцій;

розвиток системи сертифікації, екологічного аудиту та страхування, ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності, поступовий перехід на систему міжнародних стандартів технологічних процесів;

б) щодо соціальної складової сталого розвитку - створення умов для повного здійснення громадянами права на працю, гарантування рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, встановлення пенсій, інших соціальних виплат, які могли б забезпечити високий рівень життя.

З цією метою необхідно:

у галузі соціальної політики:

створити сприятливі економічні умови для забезпечення рівноправного доступу людини до одержання доходів, користування ресурсами і соціальними послугами;

розробити національну програму подолання бідності, скорочення прошарку малозабезпечених і маргінальних категорій громадян;

розширити можливості та доступ усіх громадян до ресурсів і доходів, усунути будь-які політичні, правові, економічні та соціальні фактори і обмеження, що сприяють виникненню та становленню нерівності;

сприяти досягненню повної зайнятості як одного з основних пріоритетів економічної і соціальної політики, створити для всіх працездатних громадян надійні можливості заробляти собі на життя;

враховувати в процесі структурної перебудови економіки цілі соціального розвитку, зокрема подолання бідності, забезпечення повної і продуктивної зайнятості та поглиблення соціальної інтеграції, проводити оцінки впливу результатів структурної перебудови на соціальний розвиток;

активізувати реалізацію основних соціальних програм і збільшити обсяг витрат, зокрема на надання допомоги бідним і незахищеним верствам населення, забезпечити їх захист у зв'язку із скороченням бюджетних коштів з одночасним підвищенням якості та ефективності соціальних витрат;

посилити соціально-екологічну спрямованість економічних реформ, здійснити децентралізацію соціальної політики та перерозподіл повноважень у її реалізації між центром і регіонами;

підвищувати реальні доходи населення та поліпшувати пенсійне забезпечення, проводити моніторинг рівня життя різних соціальних верств і груп з метою недопущення його зниження;

наблизити рівень заробітної плати до реальної вартості робочої сили на ринку праці, створити систему соціальних гарантій працівникам у сфері оплати праці виходячи з прожиткового мінімуму та економічних можливостей;

реформувати пенсійне забезпечення з метою переходу до системи, що базується на принципах страхування, підготувати відповідну нормативно-правову базу для формування системи соціального страхування;

розробити програми соціальної і професійної реабілітації інвалідів з метою їх залучення до активного життя суспільства, програми та заходи щодо поліпшення становища сім'ї, жінки, охорони материнства і дитинства;

корегувати спрямованість програм на адресну допомогу окремим категоріям населення;

домогтися зниження смертності в усіх вікових групах населення, особливо працездатного віку, підвищення тривалості життя;

у галузі освіти і виховання:

забезпечити зміну стереотипів мислення людини, формування нової системи цінностей, починаючи з дошкільного віку, з урахуванням самоцінності природи і людини як частини природи;

продовжити відродження і розбудову системи освіти як найважливішої ланки виховання громадян, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти;

дбати про формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, створення державної та громадської систем забезпечення населення необхідною інформацією для підвищення рівня його екологічної освіти і виховання;

здійснювати екологізацію освітнього процесу в дошкільних закладах, виховання з перших років життя гуманної, соціально активної особистості, здатної розуміти та любити природу, дбайливо до неї ставитися;

збільшити обсяги видання книжок і наочних посібників про природні багатства держави, їх збереження, примноження і невиснажливе використання;

проводити широку роз'яснювальну роботу із системних аспектів взаємодії суспільства й природи;

забезпечити можливість одержання населенням відповідної інформації з питань сталого розвитку і збереження довкілля, розвиток неформальної екологічної освіти з використанням засобів масової інформації та популярних видань;

активізувати просвітницьку діяльність з питань сталого розвитку в засобах масової інформації, запровадити спеціальні курси з цих питань у вищих і середніх навчальних закладах;

сприяти формуванню суспільних екологічних об'єднань дітей, молоді, дорослого населення та забезпечувати їх підтримку з боку держави;

у галузі науки і техніки:

створити наукові основи сучасних ресурсоощадних технологій і технічних засобів, спрямованих на розв'язання проблем екологічної та техногенної безпеки і здатних мінімізувати ризик та негативний вплив на стан довкілля та здоров'я населення;

забезпечити технологічне оновлення виробничого потенціалу і випуск екологічно безпечної продукції, максимальне залучення науково-технічного потенціалу країни до розв'язання всього циклу проблем ресурсозбереження - від наукових досліджень до впроваджень науково-технічних проектів;

забезпечити зниження ресурсо-, енерго- та матеріаломісткості продукції, підвищення її надійності, довговічності та конкурентоспроможності на світовому ринку;

посилити державну підтримку проведення:

досліджень, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері збереження довкілля, дотримання вимог екологічної безпеки, досягнення реального екологічного, соціального та економічного ефекту;

фундаментальних досліджень щодо встановлення рівня впливу антропогенних факторів на здоров'я людини і стан життєзабезпечувальних природних систем;

у галузі охорони здоров'я та санітарно-епідемічної безпеки населення:

формувати державну політику з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, попередження небезпечного впливу факторів довкілля на здоров'я населення;

забезпечити відповідність якості атмосферного повітря населених пунктів, грунтів, поверхневих і підземних вод, питної води, продуктів харчування гігієнічним нормативам; дотримання норм радіаційної безпеки населення, допустимих рівнів акустичного, електромагнітного та іншого шкідливого впливу на довкілля;

здійснювати контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства під час планування промислових, рекреаційних територій та забудови населених пунктів, створення комфортного житла, безпечних умов праці.

Перехід до сталого розвитку передбачає активізацію участі та використання можливостей об'єднань громадян, профспілок, ділових наукових кіл, врахування інтересів основних груп населення, в тому числі жінок, дітей і молоді. Основними напрямами діяльності цій сфері є:

розроблення механізмів партнерства держави і широких кіл громадськості в процесі переходу до сталого розвитку;

створення можливостей для активної участі населення в розробленні та широкому обговоренні найбільш актуальних проектів законів України стосовно збереження довкілля, здійсненні громадського контролю за його станом;

постійне проведення на підприємствах усіх форм власності контролю за станом умов праці, особливо жінок і молоді;

залучення молоді до процесів сталого розвитку, створення умов для ведення діалогу між молоддю та органами державної влади екологічних питань і безпеки майбутнього;

в) щодо інтеграції екологічної політики в стратегію економічних реформ - діяльність, спрямована на здійснення структурної перебудови у сфері матеріального виробництва, основою якої є:

розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки, збалансованої з потребами збереження довкілля, з метою забезпечення належного рівня життя населення;

екологізація виробництва, зниження рівня техногенного навантаження на довкілля, енерго- та матеріаломісткості виробленої продукції, перехід на екологічно безпечні технології;

переорієнтація виробництва засобів виробництва на задоволення потреб населення, збалансованих з вимогами збереження довкілля, проведення екологічної експертизи та оцінки впливу на довкілля проектів планів соціальноекономічного розвитку.

Макроекономічні перетворення передбачають зміну структури виробництва і споживання передусім:

у сфері підприємництва:

усунення обмежень до доступу суб'єктів господарювання на загальнодержавні та регіональні ринки, створення економічних передумов для випуску конкурентоспроможної екологічно безпечної продукції;

забезпечення сприятливого режиму для прискореного розвитку екологічно орієнтованого бізнесу, особливо в регіонах з незадовільною екологічною ситуацією та високим рівнем безробіття;

підвищення ролі підприємців у формуванні раціональних структур споживання;

у сфері промисловості і транспорту:

формування ефективної в господарському, соціальному та екологічному відношенні міжгалузевої структури виробництва, що повинна відповідати світовим стандартам і потребам економіки держави; підвищення соціально-екологічної орієнтації галузей, збільшення в структурі промислового виробництва частки легкої і харчової промисловості;

обмеження розвитку сировинних і напівфабрикатних виробництв, поетапне зменшення обсягу експорту продукції видобувних та інших ресурсо- і енергомістких галузей, нарощування обсягу виробництва продукції, що має закінчений технологічний цикл і сприяє сталому використанню власного природноресурсного потенціалу;

здійснення реконструкції техногенного середовища, технічне переоснащення виробництва на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсоощадних та безвідхідних технологій, широке застосування відновлюваних джерел енергії, розв'язання проблеми утилізації відходів, що утворюються в процесі господарської та іншої діяльності;

забезпечення екологічно орієнтованого розвитку транспорту, поетапне припинення використання етилованого бензину та свинцевих добавок;

в аграрній сфері:

регульоване збільшення обсягу виробництва високоякісних продуктів харчування, якісна зміна структури харчування населення, підвищення калорійності продукції;

здійснення соціально-економічних перетворень на селі, реформування земельних і майнових відносин власності, створення багатоукладної економіки;

впровадження екологічно обгрунтованих принципів ведення сільського господарства та адаптованих до місцевих умов технологій, реалізація заходів щодо підвищення родючості грунтів;

формування соціально-економічної з дотриманням екологічних вимог збалансованості аграрного виробництва у регіонах з урахуванням їх природноресурсного потенціалу та природноекономічних умов, забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки під час реформування структури продуктових комплексів і розміщення нових виробництв;

прискорений розвиток і модернізація переробної галузі агропромислового комплексу, зменшення обсягу втрат продукції;

у сфері енергетики:

формування раціональної структури виробництва, розподілу і використання енергії, підвищення технічного рівня та екологічної безпеки теплових електростанцій шляхом застосування новітніх ефективних технологій спалювання палива;

організація виробництва сучасного енергетичного обладнання;

розвиток нетрадиційної енергетики - будівництво вітрових електростанцій, використання сонячної енергії, геологічна розвідка і технологічне освоєння родовищ геотермальних ресурсів, розроблення та впровадження біоенергетичних установок, використання шахтного метану;

створення потужностей для переробки і довготривалого захоронення радіоактивних відходів та будівництво інженерних споруд для зберігання відпрацьованого ядерного палива;

модернізація, реконструкція та оновлення технологій для зменшення енерговитрат, розроблення та впровадження ефективних механізмів економії енергії, в тому числі шляхом удосконалення цінової політики;

ощадливе використання власних енергоресурсів, проведення реконструкції підприємств вугільної промисловості, вжиття заходів щодо створення власного паливно-енергетичного циклу на основі нових ресурсоощадних та екологічно безпечних технологій.
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

П л а н
Закон України «Про освіту», Закон «Про мови в Україні», реформа освітньої галузі накреслили основні напрямки розвитку всіх ланок...

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 18
Сума прибутку, що не підлягає оподаткуванню згідно із міжнародними договорами України

Закон України «Про освіту»
Міністерство освіти І науки України розміщує доопрацьований робочою групою, з урахуванням отриманих зауважень І пропозицій, проект...

Закон України «Про освіту»
Орієнтовний перелік загальношкільних заходів (засідань педагогічної ради, семінарів, конференцій, тощо)

Закон України «Про освіту»
Державні документи та нормативно-правові акти, якими буде керуватися днз в роботі

Закон України «Про освіту»
Робота міської станції юних натуралістів у 2013 році проводилась відповідно затвердженого плану

Закон України «Про позашкільну освіту»
Нормативні документи, що регулюють гурткову роботу у школі Методичні рекомендації щодо організації гурткової роботи у школі

Закон Українивід 17. 05. 2016 №1367-viii «Про внесення змін до Кодексу...

Закон України «Про загальну середню освіту»
Управлінської діяльності щодо закінчення навчального року, проведення державної підсумкової атестації та випуску учнів у 2008-2009...

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Рішення колегії Міністерства освіти І науки України від 29 червня 2006 р. «Про концептуальні засади вивчення в загальноосвітніх навчальних...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка