Пошук по сайту


Дослідження діяльності бобрів на водоймах є актуальною, адже постала проблема збереження зелених насаджень навколо водойм, І в той же час необхідність захисту тварин

Дослідження діяльності бобрів на водоймах є актуальною, адже постала проблема збереження зелених насаджень навколо водойм, І в той же час необхідність захисту тварин

Сторінка1/3
  1   2   3


Хорольський районний центр дитячої та юнацької творчості

Науково-дослідницький екологічний проект

Наслідки діяльності бобрів на водоймах села Покровська Багачка



Над проектом працювали

вихованці екологічного гуртка

«Екосвіт»

Керівник гуртка

Мусієнко Ірина Владиславівна

Хорол - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ БОБРІВ

1.1 Будова бобрів …………………………………………………………………4

1.2 Життєдіяльність бобрів …………………………………………………….. 6

1.3 Будівельна діяльність бобрів ……………………………………………….11

1.4 Вплив бобрів на екологію …………………………………………………..17

1.5 Охорона бобрів ……………………………………………………………...17

РОЗДІЛ 2 ДІЯЛЬНІСТЬ БОБРІВ НА СТАВКАХ СЕЛА ПОКРОВСЬКА БАГАЧКА

2.1 Дослідження діяльності бобрів на ставках сіл Покровська Багачка та Райківка ………………………………………………………………………….21

2. 2 Дослідження пошкоджень дерев………………………………………….23

2.3 Інтерв’ю зі штатним єгерем Ситниковим В.В…………………………….24

2.3 Опитування рибалок, жителів села ………………………………………..25

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………27

ВСТУП

Бобер, хутровий звірок, що з незапам’ятних часів користується пошаною, як вправний будівник і лісоруб. Він став не тільки уособленням працелюбності й наполегливості, а й багато чого навчив людей, які запозичили у нього деякі методи й інженерні вирішення при будівництві гребель. Але така наполеглива праця бобрів призведе до того, що верби, ображені на фото, найближчим часом будуть повністю знищені.

Тема дослідження діяльності бобрів на водоймах є актуальною, адже постала проблема збереження зелених насаджень навколо водойм, і в той же час необхідність захисту тварин.

Мета: дослідити наслідки діяльності бобрів на водоймах нашого села.

Об’єкт дослідження: ставки нашого села.

Предмет дослідження: наслідки діяльності бобрів – погрижені дерева.

Завдання:

- вивчити питання життєдіяльності бобрів, наслідків їх діяльності та шляхи вирішення проблеми за літературними джерелами та мережі Інтернет;

- дослідити на ставках нашого села наслідки діяльності бобрів;

- вияснити ставлення до даної ситуації організацій, що безпосередньо пов’язані з діяльністю тварин в природі ( інтерв’ю з єгерем);

- провести соціологічне опитування жителів села щодо діяльності бобрів;

- намітити шляхи виходу з даної ситуації.

Про дивовижну будівельну здатність бобрів написано багато. Непросто відшукати інший подібний вид тварин, який не просто споруджував би собі житло, проте пристосовував і змінював навколишній ландшафт. Діяльність бобрів така логічна і доцільна, що мимоволі приходять думки про розумність його дій. Не просто так в старі часи говорили, що бобер містить "голову собачу, хвіст рибальський, а здоровий глузд людський".

Яким же чином вийти з ситуації, що склалася: не зашкодити тваринам і зберегти зелені насадження?
РОЗДІЛ І

ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ БОБРІВ


    1. Будова бобрів

Звичайний бобер, або річковий бобер (лат. Castor fiber) - напівводний ссавець ряду гризунів; один з двох сучасних представників родини бобрових (поряд з канадським бобром, якого раніше вважали підвидом). Найбільший гризун фауни Старого Світу.

Слово "бобер" успадковано з праіндоєвропейської мови (Biber, Bėbros), Утворено неповним подвоєнням назви коричневого кольору. Слово бобер має вживатися в значенні тварини із ряду гризунів з цінним хутром, у значенні хутра цієї тварини: бобровий комір, одяг на бобровому хутрі [1].

Гризуни – найбагатший на види ряд ссавців. Це дрібні та середні за розміром тварини. Ці тварини здатні швидко розмножуватися. Тверда їжа стирає й притупляє зуби, особливо різці. Через те у ссавців, які споживають тверду рослинну їжу, зуби мають особливу будову. Такі тварини вигризають їжу різцями й старанно перетирають кутніми зубами. Іклів у них немає, різці великі й гострі. Спереду вони вкриті товстим шаром емалі, через те не тупляться навіть від дуже твердої їжі. Під час гризіння різці верхньої та нижньої щелеп дотикаються і сточуються – більше з того боку, де немає емалі ( або де вона тонша ). Різці, хоч би як сильно сточувалися, завжди однакового розміру, бо ростуть протягом усього життя тварини [1].

П’ять мільйонів років тому предки бобрів могли позмагатися з самим ведмедем. Теперішні бобри, звісно, значно менші. Доросла особина важить 20-30 кілограмів при довжині 120 сантиметрів, а деякі старші самці заважують до 45 кілограмів. Близько 15-18 сантиметрів загальної довжини бобра припадає на унікальний хвіст завширшки 15-18 сантиметрів.

Бобер — найбільший серед сучасних гризунів звір. За формою тіла бобер дещо нагадує велетенську водяну полівку. Голова велика, трохи сплющена. Очі в бобра невеликі; вуха широкі і короткі, ледве виступаючі над рівнем хутра (вуха маленькі, їх ледве видно з хутра). Вушні отвори і ніздрі замикаються під водою, очі закриваються мигальними перетинками. Шия без помітного перехвату, коротка, товста (див. рис.1.1).



Рис. 1.1. Бобри у водоймі.

На верхній і нижній щелепах — по парі масивних зубів — різців, якими бобер може відгризати від стовбурів дерев стружку завтовшки понад пів сантиметра. Корінні зуби зазвичай не мають коренів; слабо відокремлені коріння утворюються лише в окремих старих особин. Різці позаду ізольовані від ротової порожнини особливими виростами губ, що дозволяє бобру гризти під водою.

Проте найхарактерніша ознака цих гризунів — своєрідний, плескатий, лопатоподібний, потовщений у середній частині хвіст, вкритий великими роговими лусками, між якими рідко ростуть жорсткі волосини. Довжина хвоста до 25 см. Нагорі по середній лінії хвоста тягнеться рогової кіль.

Передні лапи у бобрів короткі і значно слабкіші, ніж задні. Пальці на передніх лапах у основі з'єднані лише зачатковими плавальними перетинками. На задніх — шкірясті перетинки добре розвинені і є основним плавальним органом. Хвіст бобри використовують як кермо під час пірнання.

Цікаву будову у бобрів має також кіготь на другому пальці задніх лап. Він розділений на дві рухомі половини, які щільно складаються. Цим кігтем бобер користується для вичісування з хутра паразитів.

Забарвлення волосяного покриву від світло- до темно-каштанового і навіть майже чорного. Нижня частина тіла світліша за верхню.

Бобри – чудові плавці. Відштовхуючись від води дужими задніми лапами, вони розвивають швидкість до 10 кілометрів на годину. Цілком імовірно, що саме боброві перетинчасті лапи надихнули винахідника ластів для плавання. Передні, досить маленькі, лапи бобра позбавлені перетинок, зате мають довгі міцні кігті для копання і утримування свого тіла на стовбурах дерев. Бобер стискає передні лапи в кулачки й відгортає ними все, що йому заважає, а також носить гілки й глину, притискаючи їх до грудей і нижньої щелепи. Від холоду бобра рятує товстий шар жиру й густа, але коротка шерсть, за якою він старанно доглядає, розчісуючи роздвоєними кігтями задніх лап. Аби хутро не намокало, бобер змащує його маслянистою рідиною зі своїх залоз.

Запах бобрової струменя служить орієнтиром іншим бобрам про кордон території бобрового поселення, він унікальний, як відбитки пальців. Секрет жировика, використовуваний спільно із струменем, дозволяє довше зберігати боброву мітку в "робочому" стані завдяки маслянистої структурі, яка випаровується набагато довше секрету бобрової струменя. Секрет жировика виконує комунікативну функцію, виключно несучи інформацію про власника (стать, вік) [2].
1.2. Спосіб життя бобрів

У ранній історичний час бобри повсюдно населяли лісову, тайгову і лісостепову зони
Євразії, по заплавах річок доходячи до півночі до лісотундри, а на південь - до напівпустель. Бобри воліють селитися по берегах повільно поточних річок, стариць, ставків і озер, водосховищ, іригаційних каналів і кар'єрів. Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важлива наявність по берегах водойми деревно-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, що становить їх раціон. Бобри чудово плавають і пірнають. Великі легені і печінка забезпечують їм такі запаси повітря та артеріальної крові, що під водою бобри можуть залишатися 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 м. На суші бобри досить незграбні.

Бобри, що живуть біля великої річки чи озера, нерідко викопують собі нору в крутому березі. А уславилися вони тим, що роблять у струмках греблі і зводять неприступні хатинки-острівці. Для будівництва й споживання бобри використовують вільху й осику, що густо росте понад берегами. Дерева вони валять, перегризаючи стовбур. Тоненьку вільху бобер перегризає десятьма укусами. Відгризені шматки він переносить у зубах на будову й втикає гострими кінцями в дно. Інші цурпалки вкладає так, щоб їх не віднесло течією. Помалу над річкою здіймається рівний вал з хмизу, пригнічений задля певності важкими, до 15-18 кг каменюками. Довершує будову глина, листя та всілякий непотріб (див. рис 1.2).



Рис. 1.2. Боброва хатка

У норах окремо розміщена спальня, їдальня й туалет. Якщо берег річки пологий і нору вирити ніяк, бобри будують хатки.

Живуть бобри поодинці або сім'ями. Повна сім'я складається з 5-8 особин: сімейної пари і молодих бобрів - приплоду минулого і поточного років. Ділянка іноді займається сім'єю протягом багатьох поколінь. Невеликий водойму займає одна сім'я або холостий бобер. На більших водоймах довжина сімейного ділянки вздовж берега становить від 0,3 до 2,9 км. Від води бобри рідко віддаляються більш ніж на 200 м. Протяжність ділянки залежить від кількості кормів. У багатих рослинністю місцях ділянки можуть стикатися і навіть перетинатися. Межі своєї території бобри мітять секретом мускусних залоз -
бобрової струменем. Мітки наносяться на особливі горбики з бруду, мулу і гілок заввишки 30 см і шириною до 1 м. Між собою бобри спілкуються за допомогою пахучих міток, поз, ударів хвостом по воді і криків, що нагадують свист. При небезпеці бобер голосно плескає хвостом по воді і пірнає.

Активні бобри вночі і в сутінках. Влітку вони виходять з жител в сутінках і трудяться до 4-6 годин ранку. Восени, коли починається заготівля кормів на зиму, трудовий день подовжується до 10-12 годин. Взимку активність знижується і зсувається на світлий час доби; в цю пору року на поверхні бобри майже не показуються. При температурі нижче -20 ºC тварини залишаються у своїх оселях.

Бобри ведуть дуже потайний спосіб життя. Але наявність бобрів легко встановити за своєрідними слідами їхньої діяльності, яких не залишає жодний інший звір. Це конусоподібне зрізані пеньки осик або вільх з розкиданими навколо них нагризеними трісочками або щітка обгризених пагінців молодого верболозу.

Бобри відрізняються від усіх інших звірів нашої фауни надзвичайно розвиненим будівельним інстинктом. Там, де береги водойм заболочені, де важко вирити нору, бобри живуть у спеціально збудованих спорудах — бобрових хатках, які влаштовують на купинах, вербових корчах тощо. За формою ця хатка нагадує копицю сіна. Це нагромадження гілок дерев і кореневищ водяних рослин, скріплених між собою мулом. Хатка може досягти 3 м у діаметрі й до 1,5 м висоти. Складається з кількох поверхів. Усі входи до неї містяться обов'язково на першому, під водою. Під час повені, коли вода заливає нижні поверхи, бобри переселяються вище [3].

Бобри виключно рослиноїдні. Живляться бобри різноманітною рослинною їжею.

Харчуються бобри корою і пагонами дерев та чагарників, віддаючи перевагу, полюбляючи осику, вербу, тополю і березу, а також різними трав'янистими рослинами ( лататтям, купальниця, ірисами, рогозом, очеретом і т. п., до 300 найменувань). Велика кількість дерев м'яких порід є необхідною умовою їх проживання. Ліщина, липа, в'яз, черемха і деякі інші дерева мають другорядне значення в їх раціоні. Вільху і дуб не їдять, але використовують для будівель. Щоденна кількість їжі становить до 20% ваги бобра. Великі зуби і потужний прикус дозволяють бобрам легко справлятися з твердими рослинними кормами. Багата целюлозою їжа перетравлюється за участю мікрофлори кишкового тракту. Зазвичай бобер споживає в їжу лише кілька порід дерев; для переходу на нове харчування йому потрібно адаптаційний період, протягом якого мікроорганізми пристосовуються до нової їжі.

Влітку частка трав'янистих кормів в раціоні бобрів збільшується. Сильними міцними різцями бобри підгризають стовбури дерев на висоті 30-35 см (діаметр цих дерев може бути до 1 м), звалюють їх на землю або у воду і об'їдають на них кору і гілки (див. рис. 1.3).



Рис 1.3. Дерево, обгризене бобрами

Восени бобри займаються заготівлею деревного корму на зиму. Запаси бобри складають у воду, де вони аж до лютого зберігають свої харчові якості. Обсяг запасів буває величезним - до 60-70 кубометрів на сім’ю. Щоб корм не замерзав, бобри зазвичай підтоплюють його нижче рівня води під круті навислі береги. Таким чином, навіть після того як водойма замерзає, їжа залишається доступною для бобрів під льодом.

Для будівництва та заготівлі корму бобри валять дерева, підгризаючи їх біля основи, відгризають гілки, потім розділяють ствол на частини. Осику діаметром 5-7 см бобер валить за 5 хвилин; дерево діаметром 40 см валить і обробляє за ніч, так що до ранку на місці роботи звірка залишається лише ошкуренних пеньок і купка стружок. Стовбур погриженого бобром дерева набуває характерну форму "пісочного годинника". Гризе бобер, піднявшись на задні лапи і спираючись на хвіст. Його щелепи діють як
пилка: щоб звалити дерево, бобер впирається верхніми різцями в його кору і починає швидко водити нижньою щелепою з боку в бік, роблячи 5-6 рухів в секунду. Різці у бобра самозаточуються: тільки передня їх сторона покрита емаллю, задня складається з менш твердого дентину. Коли бобер гризе, дентин сточується швидше, ніж емаль, тому передня кромка зуба весь час залишається гострою.

Отже, склад їжі змінюється від пори року та місцевих умов. основу їх живлення становлять листя й пагони дерев і чагарників, а також стебла, квітки та інші частини водяної й узбережної рослинності. За рік бобер з’їдає до центнера осикової кори і більш як 200 кілограмів болотистих трав. На зиму запасає гілки. Їх складає біля нори.

На відміну від більшості гризунів бобри малоплодючі звірі. Шлюбний сезон триває з середини січня до кінця лютого; спарювання відбувається в воді під льодом.

У кінці квітня — на початку травня, раз на рік, самка, після 105-денної вагітності, дає лише один приплід, у якому буває троє добре сформованих, зрячих, опушених густим ніжним хутром малят, масою 450 г. Через 1-2 доби вони вже можуть плавати, мати навчає бобра, буквально виштовхуючи їх у підводний коридор. У віці 3-4 тижнів бобрята переходять на харчування листям і м'якими стеблами трав, але мати продовжує підгодовувати їх молоком до 3 місяців. Малята поступово привчаються до самостійного життя.

Підрослий молодняк зазвичай ще 2 роки не покидає батьків. Лише в 2 роки молоді бобри досягають статевої зрілості і відселяються. У бобрів цікавий уклад життя. У родині є п'ять-вісім тварин. Із батьками живуть діти, які народилися в цьому та минулому році. Старші обігрівають менших, гуляють із ними.

У неволі бобер живе до 35 років, у природі 10-17 років.

«Тварини розумні. Греблі будують, як справжні інженери. Роблять їх, аби підняти рівень води в річці. Якщо в одній місцевості живуть кілька сімей — працюють над будівництвом греблі по черзі. Стовбури дерев розгризають на шматки. Гострими кінцями встромляють у землю. Між ними накладають гілки. Дірки закривають мулом, листям, гіллям. Із боків греблю підпирають.

Чи добре гребля стримує воду, бобри визначають по звуку. Якщо вода починає шуміти — гребля продірявилася і потрібен ремонт.

Бобрів так багато, бо в них немає ворогів. Вони не хворіють на чуму, сказ. Важливий для бобра хвіст. Коли його щось лякає, починає гучно бити ним по воді. Інші ховаються.

У воді тварина добре бачить — очі закриті прозорою перетинкою. Під водою може перебувати до 15 хв.» [4].

У середньому бобри живуть 10–12 років. Буває - 25.

Отже, бобри переважно нічні або сутінкові тварини, тобто працюють вони переважно вночі або в сутінках

Удень бобри перебувають у своїх затишних схованках - у хатках або норах. Улітку та восени активні до четвертої ранку. Морозів не бояться. У зимову сплячку не впадають. Звичайно взимку не виходять назовні протягом кількох місяців. Під льодом підпливають до природних кормів або кормових запасів.
1.3. Будівельна діяльність бобрів.

Бобер - дуже цікавий звір. Тільки він уміє будувати на річках і струмках справжні греблі, прокладати в лісі справжні канали і, як справжній лісоруб, валити товсті дерева, споруджувати хати для житла. Міцна, майстерно складена з гілок, зацементована річковим мулом, боброва гребля не боїться навіть бурхливої повені.

Боброві будівлі різноманітні на вигляд і функціональному призначенню: нори, канали, хати, напівхати, навіси-дахи, греблі, відкриті лігва та ін. Проте усе це різноманіття можливо звести до чотирьох основних видів: нори, греблі, канали, хати, при цьому тип будови залежить тільки від навколишніх умов.

Найпримітивнішими будівлями є тимчасові лігва. Це навіть не будова, а місце денного літнього відпочинку бобра. Як правило для нього вибирається приховане від сторонніх очей заглиблення на поверхні землі, яке вистилається сухою травою, листками, прутиками. Розташовано воно ближче до води, щоб у разі небезпеки істота могла в декілька стрибків виявитися в рідний стихії.

Таке лігво буде безпечніше, якщо влаштовано воно під коренями дерев або кущів. Це так звані кобли. Бобри споруджують їх найчастіше в кореневих сплетеннях вільх, час від часу ветел, що ростуть на низьких заболочених берегах. Для цього під купину біля основи дерева викопується маленький лаз, потім місце вивільняється від сплетених коренів - нове житло готове. Зовні такий притулок складно знайти, його здатні видати лише залишки бобрової трапези - гілки і тирса, плаваючі по воді. Подібний тип жител зустрічається на нових місцях, що обживаються бобром. Будують їх молоді звіри, що покинули материнське гніздо.

Спершу таке житло містить один хід і служить тільки для укриття від небезпеки і місцем годування. Більше облаштовані кобли містять декілька ходів, ведучих або на сушу, або в сухі гілки, навалені до основи дерева, захищають істоту від ворогів і холодів. Вхід в такий притулок розташований біля дна водойми і не промерзає, з цієї причини бобер може застосовувати його і взимку. Якщо таке житло розташоване не біля води, до нього бобер викопує канали.

Зазвичай, початковим етапом подібного будівництва є лігво під коблом. Після, розширюючи простір, бобер може пошкодити зведення, яке тут же починає завалювати гілками, палицями, скріплюючи усе глиною і мулом з дна водойми. Далі саме лігво переноситься з-під купини на її поверхню. А якщо вода високо, то, як відмічають окремі дослідники, вірогідне існування багатоповерхових хат.

Коли місця в лігві стає замало, господарі хати починають розширюватися усередині хати, при цьому підтримуючи товщину даху за рахунок нового будівельного матеріалу на поверхні будиночка.

Хати споруджують бобри, що живуть у будь-якій частині ареалу на низьких заболочених берегах, з близькими грунтовими водами, де риття нір нереальне. Варіює лише склад будівельного матеріалу. Зовні вона схожа на купу палиць, досить товстих (поперечником 10-12 сантиметра). Частина з них – старі, їх принесло водою, інші - у вигляді заточеного олівця. Їх було заготовлено бобрами. Звірі затягують їх на вершину хати, тримаючи за кінець. Проміжки між товстими палицями заповнені тоншими гілочками, висохлим очеретом, брудом, який бобер виштовхує лапами перед собою.

Живуть бобри в норах або хатках. Вхід у житло бобра завжди розташовується під водою. Нори бобри риють в крутих берегах, вони являють собою складний лабіринт з 4-5 входами. Стіни і стеля нори старанно розрівнюються і утрамбовується. Житлова камера всередині нори влаштовується на глибині не більше 1 м. Ширина житлової камери трохи більше метра, висота - 40-50 сантиметрів. Підлога обов'язково знаходиться на 20 сантиметрів вище рівня води. Якщо вода в річці піднімається, бобер підводить і підлогу, зіскрібаючи землю зі стелі. Іноді стелю нори руйнується і на його місці влаштовується настил з гілок і хмизу, перетворюючи нору в перехідний тип притулку - полухатку. Навесні в паводок бобри будують на вершинах кущів лежання з гілок і сучків з підстилкою з сухої трави.

Хатки будуються в місцях, де риття нори неможливо, - на низьких заболочених берегах і на мілинах. Споруду нового житла бобри рідко починають раніше кінця серпня. Хатки мають вигляд конусоподібної купи хмизу, скріпленого мулом і землею, заввишки до 1-3 м і діаметром до 10-12 м. Стіни хатки ретельно обмазують мулом і глиною, так що вона перетворюється на справжню фортецю, неприступну для хижаків; повітря надходить через стелю. Незважаючи на поширену думку, бобри завдають глину за допомогою передніх лап, а не хвоста (хвіст їм служить виключно кермом). Всередині хатки є лази в воду і платформа, що піднімається над рівнем води. З першими заморозками бобри додатково ізолюють хатки новим шаром глини. Взимку в хатках зберігається позитивна температура, вода в лазах не замерзає, і бобри мають можливість виходити в підлідну товщу водойми. У сильні морози над хатками варто пар, що є ознакою населеності житла. Іноді в одному поселенні бобрів зустрічаються і хатки і нори. Бобри дуже охайні, ніколи не засмічують свого житла залишками їжі та екскрементами.

У водоймах із змінним рівнем води, а також на дрібних струмках і річках, сім'ї бобрів будують свої знамениті греблі (загати). Це дозволяє їм піднімати, підтримувати і регулювати рівень води у водоймі. Греблі влаштовуються нижче бобрового містечка зі стовбурів дерев, гілок та хмизу, скріплюються глиною, мулом, шматками сплавини та іншими матеріалами, які бобри приносять в зубах або передніх лапах. Якщо водойма має швидку течію і на дні є камені, вони теж використовуються як будівельний матеріал. Вага каменів може досягати 15-18 кг (див. рис. 1.4).

  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

2Вихідні особливості людс становища в світі; необхідність людсь­кого самовизначення
Саме світогляд, як свідчить про це вже саме слово, включає у себе те, що формує не той світ, про який ведуть роз­мову астрономи та...

„Господарський розвиток Київської Русі”
Метою написання даного реферату є дослідження періоду розвитку та занепаду феодалізму на східнослов’янських землях (ці землі були...

2. Об’єкти дослідження криміналістики. Структура злочинної діяльності...
Криміналістика — наука про закономірності виникнен­ня, збирання, дослідження, оцінювання І використання доказів та за­снованих на...

Дослідження організації як об’єкту управління
В умовах незалежності України лісова промисловість має особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення...

Впровадження здоров’язбережувальних технологій
Це справді незрівнянне багатство, яке необхідно не просто надійно берегти, а й повсякчас примножувати. А той, хто його розтринькує...

Програма інформатизації
Сучасний рівень розвитку ікт значно розширює можливості доступу до інформації для учителів та учнів, створює середовище, метою якого...

1. Різноманітність тварин Поняття про класифікацію тварин
Тварина живий організм. Основні відмінності тварин від рослин та грибів. Особливості живлення тварин

Матеріали для проведення тижня географії
Адже в науці про землю є елементи описовості й пошуку, спостереження й відкриття, оцінки й по­рівняння, експерименту й прогнозу....

Формування екологічної культури особистості
Важливим аспектом у вирішенні проблеми збереження природних ресурсів є екологічна просвіта та виховання всього населення, а особливо...

1. Будова та життєдіяльність тварин. ( 14год)
Тваринний світ – складова частина природи. Різноманітність тварин та їх класифікація. Роль тварин у природі та житті людини



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка