Пошук по сайту


Дисциплінарна відповідальність суддів - Актуальна подія президент підписав закони про зміни до Держбюджету та Податкового кодексу

Актуальна подія президент підписав закони про зміни до Держбюджету та Податкового кодексу

Сторінка3/8
1   2   3   4   5   6   7   8

Дисциплінарна відповідальність суддів




Ш. Монтеск’є: «Нема свободи, якщо судова влада не відокремлена

від законодавчої і виконавчої влад»
Притягнення до відповідальності суддів як особливої категорії державних службовців є сьогодні болючим питанням для сучасного українського суспільства. Передусім у обговоренні звертають увагу на ефективність механізму притягнення суддів до відповідальності за встановлені факти порушення ними закону, тобто системи, безпосередньо пов’язаної з рівнем довіри громадськості до суддівського корпусу та належної роботи судової системи. На жаль, як показують соціальні опитування та статистичні показники діяльності Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та інших державних органів, кількість скарг на осіб у суддівських мантіях щороку зростає, що не може залишатися поза увагою як правоохоронної, так і законодавчої галузі. Непоодинокі випадки невиконання суддями своїх професійних обов’язків потребують відповідного реагування з боку суспільства, у тому числі, за допомогою інституту дисциплінарної відповідальності суддів. Це питання є важливим елементом ефективності й життєдіяльності судової системи України, оскільки від нього залежить подальше проведення судової реформи та забезпечення права на справедливий суд.

Одним з перших кроків проведення реформи судової системи стало прийняття нового Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у 2014 р., який окреслив нову загальну систему судоустрою України, дещо по-новому врегулював питання відповідальності суддів, особливо стосовно процедури звільнення суддів, порядку оскарження актів з питань суддівської кар’єри, деталізації таких понять, як дисциплінарне порушення судді (а в Законі України «Про Вищу раду юстиції» – поняття «порушення присяги суддів») тощо. Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції, як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги, з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності й справедливості.

Л. Ємець, голова підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя, один з авторів законопроекту «Про відновлення довіри до судової системи України»: «Прийняття даного закону – це лише перші кроки. Але перевірка діяльності суддів, очищення Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції є обов’язковою передумовою для подальшого звільнення судової системи від корупції та тиску з боку органів державної влади». А Прем’єр-міністр А. Яценюк зазначив: «Люстрація і оновлення судової системи є важливим кроком на шляху до відновлення незалежності судової гілки влади і встановлення чесного і справедливого правосуддя».

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України І. Самсін також підтримує проведення люстрації серед суддів, але наголошує на необхідності дотримання законності та міжнародних стандартів у вирішенні цього питання. «Проведення люстрації має відбуватись відкрито та прозоро і відповідати Конституції та законам України, а також враховувати основні міжнародні принципи. Звільнення суддів на підставі норм проекту Закону про відновлення довіри до судової системи України, у порушення встановленої процедури, може потягнути за собою негативні наслідки, як наприклад, рішення Європейського суду з прав людини «суддя Верховного Суду О. Волков проти України», – наголосив голова комісії.

Питання дисциплінарної відповідальності суддів останнім часом широко обговорюються українським юридичним співтовариством. Так, прибічники скасування дисциплінарної відповідальності суддів вважають, що у разі наявності неправильної практики застосування заходів дисциплінарної відповідальності може постраждати авторитет судової влади й правосуддя. На їхню думку, при вчиненні таких порушень треба ставити питання не про дисциплінарну відповідальність, а про їх звільнення. Противники ж скасування дисциплінарної відповідальності суддів вважають, що відмова від цього заходу є передчасною, оскільки це тільки збільшить кількість випадків недобросовісного ставлення суддів до своїх обов’язків, яка останнім часом зросла. І це не повинно залишатися без відповідного реагування суспільства й законодавства (законодавчих органів).

О. Гончаренко, керівник служби Вищої ради юстиції, зазначає: «На практиці трапляються випадки, коли несумлінні судді з метою уникнення відповідальності звільняються з посади. Але вважаю, що у кожному такому випадку спеціальний конституційний орган повинен окремо вирішувати питання про порушення суддею присяги у разі вчинення дисциплінарного проступку і про застосування до судді заходів дисциплінарного стягнення згідно з чинним законодавством».

Водночас можливість застосування дисциплінарної відповідальності може стати одним з важелів незаконного впливу на суддів у руках тих, кого такою можливістю наділено. Саме тому, на думку фахівців, є доцільним збереження та вдосконалення порядку притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, який спрямований на зміцнення суддівської незалежності.

Особливий статус суддів має суттєвий вплив на визначення підстав дисциплінарної відповідальності суддів, кола суб’єктів, які можуть ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів, органів, які мають право вирішувати такі питання. Суддя як носій судової влади при здійсненні правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, а держава охороняє самостійність і незалежність суддів, встановлюючи спеціальні гарантії, що стосуються не тільки особливого порядку призначення та обрання суддів, а й притягнення їх до відповідальності та звільнення з посади. Відповідно до ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за таких підстав: у разі істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що пов’язано, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя за підстав, не передбачених законом; порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; а також розголошення таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні. Крім того, суддю можна притягнути до відповідальності у разі неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою та в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих даних.

Незалежність судової влади є, без сумніву, однією з основ, на яких базується те, що сьогодні називають «правовою державою». Великий філософ Ш. Монтеск’є у своїй праці «Дух закону» стверджував: «Все втрачає сенс, якщо одна і та ж сама людина або один і той самий орган правителів, знаті або людей користується повноваженнями на створення законів, виконання державних рішень, а також винесення судових вироків і вирішення спорів між громадянами». Французька декларація прав людини і громадянина 1789 р. проголошувала, що «суспільство, у якому не гарантують прав або не існує чіткого розподілу гілок влади, є неконституційним». Саме з цієї причини суддям надається незалежний статус, аби вони захищали права осіб, які домагаються справедливості. Однак це не є якоюсь привілею судової влади. Залежність від політичних сил або ієрархічних керівників забезпечує спокійне й безтурботне життя суддям, які легко пристосовуються до такої ролі, а незалежність вимагає відповідальності, передбачає зіткнення відмінних поглядів, вимагає згоди стати об’єктом громадського обговорення, бути готовим переконувати не силою влади, а обґрунтованістю раціональних тверджень через неупередженість і професійне вміння.

З іншого боку, незалежність вимагає для суддів окремого статусу, який би чітко відрізняв їх від державних службовців. Найвідоміший фахівець у галузі права в Італії Д. Джорла під час розробки проекту Конституції Італії зазначав: «Судді не можуть перебувати на одному щаблі з іншими державними службовцями. Вони повинні розглядатися окремо від звичайних державних службовців, тому що реально не підпорядковуються державі, але самі є державою в одному з її конституційних органів; судді не є службовцями, що “залежать” від держави, але вони – живий символ автономності та реалізації особистих прав і тому навіть їхнє життя повинне бути автономним у прямому значенні цього слова».

Принцип розподілу гілок влади, з яким тісно пов’язана незалежність судової влади, сприймають і розуміють у різних правових системах і судоустроях Європи неоднаково. Важко заперечити твердження, наприклад, про те, що судоустрій Сполученого Королівства є повністю і цілком незалежним; і все ж таки саме в цій системі особа, яка вважається главою судової влади, лорд-канцлер Великої Британії, виконує одночасно функції міністра юстиції, спікера палати лордів і голови Верховного суду.

Хоч кожна правова система визнає, принаймні в законодавстві, незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої влад, однак така незалежність на практиці далеко не скрізь стала справді дієвою і переконливою. Потреба в запровадженні заходів з метою гарантування незалежності судової влади порушує досить широке коло питань стосовно різних аспектів статусу суддів – від призначення до навчання, оцінки професійної діяльності, просування по службі, переведення до іншого суду, дисциплінарних заходів тощо. Незалежний суддя не матиме досить судової незалежності, якщо суд, прокуратура чи орган влади, уповноважений здійснювати правосуддя хоча б у кримінальних справах, є незалежними не повністю. Оскільки прокурори забезпечують рівність громадян перед законом, вони повинні виконувати свої обов’язки незалежно від політичних сил.

Досвід багатьох країн свідчить, що у випадках, пов’язаних з корупцією, дуже часто мали місце правопорушення, вчинені представниками економічної, фінансової і політичної влади. Ось чому виникає нагальна потреба проведення судом розслідування (і спрямовування судової політики) у напрямі, цілком незалежному від урядових структур. Нереальними є гарантії незалежності судової влади, якщо з боку виконавчої влади залишається можливість здійснення контролю за прокурорами з метою запобігання виконанню прокурорського розслідування. Засади демократії та рівності громадян перед законом вимагають покарання за зловживання політичною владою. Саме з цієї причини навіть у країнах, де все ще існує зв’язок між виконавчою владою й судами, дедалі більше зусиль докладається для зменшення впливу такого зв’язку.

На думку Голови Верховного Суду України Я. Романюка, відновлення довіри суспільства до судової влади має стати ефективним кроком у подальшій реалізації судової реформи в Україні, наближенні вітчизняного правосуддя до міжнародних і європейських стандартів. На цьому наголосив і міністр юстиції України П. Петренко. За його словами, Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлено ефективні механізми для зміцнення суддівської незалежності та забезпечення високого рівня довіри суспільства до судової системи. Наступним кроком у цьому процесі, переконаний міністр юстиції, має бути внесення змін до Конституції України, що гарантуватиме прозорий механізм роботи суддів.

А експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» В. Валанчіуса вважає, що окрім законодавчих новел, має бути професійне й відповідальне ставлення всього суддівського корпусу до їх впровадження для відновлення довіри суспільства до судової влади. Але, щоб повністю оздоровити систему судоустрію України, позбутися недовіри громадськості до правосуддя, потрібен час.

Та, як би там не було, зміни, що так давно очікували, почали відбуватися і тепер є надія на утвердження дійсно правових ідеалів та принципів в українській системі правосуддя.


Н. Тищенко, власкор НЮБ НБУВ

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Актуальна подія президент затвердив Стратегію кібербезпеки України
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека

Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін...
Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування в агропромисловому комплексі)»

Кодексу України про адміністративні правопорушення
Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень тягне за собою відповідальність, яка встановлена...

Перелік правових норм Податкового кодексу України, спрямованих на...
З метої активізації інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні та стимулювання розвитку реального сектору економіки у Податковому...

Закон Українивід 17. 05. 2016 №1367-viii «Про внесення змін до Кодексу...

Рішення №41 від 04 червня 2013 р. Президент пл данілов В. Б. «Затверджено»

Кодексу України про адміністративні правопорушення
Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень тягне за собою

Кодексу торговельного мореплавства України
Ця Технологічна схема розроблена на підставі частини другої статті 25 Закону України “Про прикордонний контроль”, пункту 19 Положення...

Особливості та ідейні здобутки філософії Г. Гегеля. Система філософії Гегеля
У сфері естетики Кант дійшов висновку, що там, де йдеться про мистецький смак людини, не діють закони логічного обгрунтування. Тому...

Рокитненський навчально-виховний комплекс
Про зміни у розкладі навчальних занять у зв’язку із проведенням навчально-польових зборів з учнями 11 класу Рокитненського нвк



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка