Пошук по сайту


Департамент освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ освіти Синельниківської міської ради в ійськово патріотичн е виховання молоді на уроках предмета

Департамент освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ освіти Синельниківської міської ради в ійськово патріотичн е виховання молоді на уроках предмета

Сторінка1/4
  1   2   3   4
Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної

державної адміністрації

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти

Відділ освіти Синельниківської міської ради





Військово - патріотичне

виховання молоді на уроках  предмета

Захист Вітчизни”

Методист відділу освіти

Синельниківської міської ради

Коваленко В.Г.

вища кваліфікаційна категорія
м. Синельникове

2014р.

ЗМІСТ

Вступ.
І. Основна частина


1.1. Мета та основні завдання військово-патріотичного виховання.

1.2. Військово-патріотичне виховання учнів у навчальному процесі.



1.3. Організація, форми, зміст та методичні поради щодо проведення військово-патріотичної роботи в навчальному закладі.
1.4. Участь педагогічного колективу в військово-патріотичному вихованні учнівської молоді.



1.5. Роль позашкільних установ, громадських організацій у військово-патріотичному вихованні учнів.


1.6. Військово-шефська робота.

1.7. Спільна робота навчального закладу і сім’ї.



Висновок.                                                                                                                   
ІІ. Список використаної літератури.                                                   

ІІІ. Додатки.                                                               


...Якщо медикам ми ввіряємо  наше  здоров’я,  то  вихователям  ввіряємо
моральність і розум дітей наших, ввіряємо  їхню  душу,  а  разом  з  тим  і
майбутнє нашої Вітчизни.

                                                              К.Д.Ушинський

Вступ.
Концепція національно-патріотичного виховання молоді сприяє вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді із (Указу Президента України № 616/2008

Що взагалі означає слово «Патріотизм»?

Патріотизм походить від слова "Patria", що на латині означає «Вітчизна». А воно, в свою чергу, від "pater" – батько.
Патріотизм - це любов до Батьківщини. Людина-патріот пишається минулим і сьогоденням своєї держави, з надією дивиться в майбутнє. Він готовий багато чого зробити заради своєї країни, захищати її, служити їй.
У 1991 році геополітична карта світу різко змінилася – не стало велетенської держави, яка займала 1/6 суші на нашій планеті та радикально впливала на хід світової історії.
   З поміж решти новітніх країн постала Україна – з символами держави та атрибутами влади. І головне  питанням, яке стоїть перед нами, її громадянами, упродовж останніх 23 років таке, – що робить українця українцем? Чим є українська держава і якою є українська нація?
 Всі переконані, що патріотизм виховується мамою, працею, школою та зовнішнім середовищем. «Наше зовнішнє середовище сьогодні – книжки, кіно, телевізор та Інтернет. Книжок діти не читають, кіно дивляться третьосортне. Сьогодні усе керівництво держави говорить про патріотизм, а дитина приходить додому – і телевізор з ненавистю виплескує на неї бруд. А вчитель, який отримує мізерну зарплату, не в змозі змагатися з телевізором. Тому діти виростають нігілістами та байдужими до патріотизму».
 Як відомо, найсильніша і найкраща школа пропаганди, а відповідно, і патріотизму за останні сто років була у Радянському Союзі, Німеччині (часів нацизму), Польщі та США.У Радянському Союзі за 70 років сформувалися досить успішні та ефективні системи виховання й освіти, базовані на радянській ідеології. Система виховання полягала у формуванні з маленької людини «підкованого» громадянина держави СРСР, патріота, свідомого й політично обізнаного у світлі останніх з’їздів і пленумів КПРС. Так, першою сходинкою в системі виховання був прийом у 6-7 років до жовтенят, після чого кожен першокласник ставав «онуком Ілліча». Після початкових класів приймали в піонери, і ти вже підкорявся раді піонерського загону, піонерської дружини, виховувався на прикладах піонерів-героїв. Опісля молодого громадянина (чи, як передбачалося в ідеалі, лише  найсвідоміших) приймали до комсомолу, і з цього моменту ти був у руках комітету комсомолу школи, райкому й обкому комсомолу. ЦК комсомолу визначав політику комсомольських організацій, вивіряючись на демократичний централізм і шикуючись на комуністичну партію. Далі, найбільш гідних комсомольців приймали в компартію. Жоден  комуніст не міг противитися її рішенням, був зобов’язаний підкорятися більшості і гамувати свої амбіції та  ідеї. Партія сказала – комуністи на передову: цілина, освоєння Сибіру, БАМ і т.д. Як результат, дошка пошани, грамота, орден – з одного боку, і – догана «по партійній лінії». Батіг і пряник...

Від Радянського Союзу держава Україна нічого не перейняла і ось уже  третій десяток років стоїть на роздоріжжі ідеологій – «мертвої» радянської та «ненародженої» української .
Поняття державного патріотизму існує лише на рівні, коли наші спортсмени завойовують медалі на олімпійських іграх, чергова перемога в професійному боксі братів Кличко, або коли збірна України з футболу «поб’є» збірну з футболу Німеччини . «Варто знати, що ніхто не народжується патріотом України. Патріота треба виховати».
1.1. Мета та основні завдання військово-патріотичного виховання.



Головна мета: Військово-патріотичного виховання підростаючого покоління – підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь яких умовах виступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.

Основними завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:
• формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;
• виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;
• формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;
• створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;
• формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;
• підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;
• удосконалення організації, форм і методів військово-патріотичного виховання молоді.
Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:
державний -
базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;
соціальний - ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;
військовий - передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування" ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
психолого-педагогічний - ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
правовий - передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.
Методами військово-патріотичного виховання молоді є:
• переконання -
формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;
• стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;
• особистий приклад - діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;
• самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.
1.2. Військово-патріотичне виховання учнів у навчальному процесі


Курс нашої держави на створення професійної армії (перехід Збройних Сил України на контрактну основу їх комплектування) передбачає зменшення кількості юнаків, котрі будуть призвані до війська для проходження строкової військової служби в мирний час, і одночасно збільшення числа випускників навчальних закладів, яких після досягнення 25-річного віку без проходження військової служби братимуть на військовий облік військовозобов'язаних і призначатимуть для комплектування військових частин на воєнний час лише з допризовною підготовкою.
У зв'язку з цим значно зростає роль військової підготовки у стінах навчального закладу, який безпосередньо (і в більшості випадків - раз у житті) дає юнакові знання і вміння, пов'язані з його майбутньою військовою діяльністю.
Набуті в закладах освіти військові знання та навички визначатимуть рівень спроможності виконання конституційного обов'язку громадянином України щодо захисту Вітчизни. На сьогодні навчальні заклади є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, будуть вони призвані на строкову військову службу чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета «Захист Вітчизни» як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.
З огляду на ці обставини в кожному закладі освіти планується військово-патріотичне виховання молоді як окремий розділ річного плану роботи.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.
Уже в молодших класах учні усвідомлюють такі поняття, як «Батьківщина», «подвиг», «патріот», вчаться шанувати землю батьків, вивчають свій родовід.
Важко переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.
Уроки історії України озброюють учнів знаннями законів суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію. Школярі вивчають героїчні бойові та трудові традиції українського народу і його Збройних сил.
На уроках літератури формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв'язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.
На уроках математики, фізики, хімії, біології учні одержують основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною військовою технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження. В процесі вивчення цих предметів учні ознайомлюються з впливом науково-технічної революції на розвиток військової техніки, розв'язують завдання, в змісті яких відображена військова тематика.
Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби мають уроки фізкультури. На заняттях із фізичної культури формуються якості, які необхідні солдатові: висока працездатність, витривалість, чітка координація і точність рухів.
Під час занять на уроках предмета «Захист Вітчизни» учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних Силах України, виховують в собі якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма предмета «Захист Вітчизни» дозволяє підчас вивчення кожної теми використовувати матеріали із життя воїнів у мирний час і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних Сил. На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї. Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину.

1.3. Організація, форми, зміст та методичні поради щодо проведення військово-патріотичної роботи в навчальному закладі

Складовою системи національного виховання є військово-патріотичне, що передбачає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання Української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти у нього глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а також вивчав ти бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.

Військово-патріотичне виховання — цілеспрямований, організований процес формування готовності юнаків старшого шкільного віку до строкової військової служби в Збройних Силах України. Його зміст визначається Конституцією, законами України, військовою Присягою та військовими статутами.

Військово-патріотичне виховання молоді діалектичне поєднує в собі низку окремих напрямів виховання: військового, морального, правового та ін. Проте головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів — освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний.

Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного минулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передбачає також певний обсяг знань з допризовної підготовки, фізичної культури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчально-пізнавальній активності старшокласників на уроках допризовної підготовки, підвищеному інтересі до змісту українознавчих предметів, доланні перешкод у його засвоєнні.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоровчої активності учня на уроках фізичної культури, участь у спортивних секціях тощо.

Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотичних заходах. Разом з тим, за результатами обстеження старшокласників, вона передбачає певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комунікативну, громадське корисну та національно-громадянську активність.

Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні, в духовно-катарсичній активності. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання юнаком окремих ознак своєї індивідуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутрішнього світу.

Основною властивістю цих п'яти складових готовності, як показує аналіз кореляційного взаємозв'язку між ними, виступає військово-патріотична активність — внутрішня активна позиція молодої людини щодо військової служби. Така позиція розвивається шляхом послідовної зміни, трансформації простіших властивостей, якостей особистості на вікових стадіях до призову в армію, з притаманною їй структурою і психологічними закономірностями. Разом з тим, військово-патріотична активність є необхідною передумовою подальшого розвитку готовності старшокласника до військової строкової служби в Збройних Силах України.

Здійснюючи військово-патріотичне виховання учнів, організатори цього процесу повинні бути добре ознайомлені з його теоретико-методологічним і технологічним підґрунтям. При цьому слід враховувати також об'єктивні соціально-політичні, економічні фактори, психофізіологічні особливості юнацького віку як вирішального періоду у формуванні світогляду учня, його ідеалів, вибору професії, подальшого життєвого шляху.

Крім цього, формування готовності юнака до служби в Збройних. Силах України, що проходить у рамках єдиного навчально-виховного процесу, залежить від професійної майстерності вчителів-предметників з гуманітарних дисциплін, учителя предмета „Захист Вітчизни”, продуманої організації фізично-оздоровчої, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, громадське корисної та національно-громадянської діяльності.

Проте в період інформативного перенасичення програм з базових дисциплін, погіршення навчально-матеріальної бази допризовної підготовки, зниження професійного рівня вчителів предмета „Захист Вітчизни” стає актуальним перенесення військово-патріотичного виховання з урочного на позаурочний час. Це, як засвідчує практика, дає можливість сконсолідувати зусилля всього педагогічного колективу, сім'ї, громадсько-політичних організацій, широко залучити учнів до різноманітних форм і видів військово-патріотичної діяльності.

У ЗОШ міста Синельникового проводяться військово-патріотичні заходи різноманітні за змістом і спрямованістю: а) інформаційного, просвітницького характеру (лекції, політінформації, конференції, зустрічі, тематичні вечори, бесіди); б) дійового, практичного спрямування (окремі види змагань, конкурси, гурткова і шефська робота, екскурсії, робота з вдосконалення навчально-матеріальної бази закладу освіти); в) комплексні, з усвідомленням їх суспільної і особистісної значущості (дискусії, огляди-конкурси, військово-спортивні свята, походи по місцях бойової та трудової слави народу України, декади оборонно-масової роботи.

Як показує досвід роботи ЗОШ міста Синельникового первинною ланкою в структурі військово-патріотичного виховання учнівської молоді є достовірне інформаційне забезпечення, тобто організація цілеспрямованого освітнього простору за трьома напрямами: 1) використання потенціалу українознавчого матеріалу на уроках з предметів навчального плану 10—11 класів загальноосвітньої школи; 2) стимулювання навчально-пізнавальної активності старшокласників із засвоєння матеріалу програми «Захист Вітчизни» тощо.

Організація освітнього простору передбачає ряд заходів щодо поліпшення змісту українознавчих навчальних предметів (історії, української літератури), який би розширював і поглиблював національно-громадянські та військово-патріотичні уявлення та знання, тобто певною мірою формував когнітивний та афективний компоненти військово-патріотичної активності, виявляв бажання в старшокласника замислюватися над своїм внутрішнім світом, позитивно змінюватися так, щоб зміст, спрямованість викладу того чи іншого фахового матеріалу, сам процес здобуття знань викликали у старшокласників високий пізнавальний інтерес до актів і подій, пов'язаних із захистом Батьківщини; почуття патріотизму, обов'язку, відповідальності та інших необхідних захисникові особистісних якостей.

На жаль проводячи уроки з предмета „Захист Вітчизни” виявляєш, що деякі учні школи погано знають історію Української армії. Окрім того, вони однобоко поінформовані про умови служби в ЗСУ; не замислюються над тим, що за відмову від служби в армії їм доведеться нести відповідальність. Тому організаторам виховної роботи необхідно враховувати також актуальність джерел інформації. Так, найбільший вплив на готовність юнаків до строкової військової служби мають засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса), але найважливішу інформацію юнаки одержують у процесі безпосереднього емоційного спілкування зі старшими товаришами, які проходять строкову службу, ровесниками, батьками.

Завдання навчального закладу полягає в тому, щоб не тільки озброювати учнів військовими знаннями, виховувати в них патріотичні почуття на уроках, але й пов’язати ці знання з поведінкою в позаурочний час.

Кожний юнак і кожна дівчина повинні розуміти, що безпека Батьківщини зумовлюється не тільки зміцненням нашої військової організації, а й їх особистою участю в підготовці до захисту Вітчизни.

Для успішного виконання поставлених завдань важливо дотримуватись таких основних педагогічних вимог:

- здійснювати військово-патріотичне виховання з урахуванням вікових, індивідуальних та національних особливостей учнів;

- розглядати військово-патріотичне виховання як складову частину національного виховання і здійснювати у взаємозв’язку з основними ланками навчально-виховної роботи в школі;

- дотримуватися принципу наступності в навчанні та використання форм і методів військово-патріотичного виховання;

- вміло поєднувати військово-патріотичне виховання з національним, моральним, трудовим, естетичним і фізичним вихованням;- сприяти розвитку військово-патріотичної роботи юнацько-суспільних організацій на основі самодіяльності, активності та ініціативи учнів.

Організовуючи роботу з військово-патріотичного виховання, необхідно враховувати, що рівень грамотності, інформованості та різносторонності інтересів сучасної молоді значно вищий, ніж у їхніх попередників.

Військово-патріотичне виховання одержало дальший розвиток у різноманітних формах позакласних заходів, включаючи пізнавально-роз’яснювальну роботу і практичну діяльність учнів. Успіх військово-патріотичного виховання залежить від ідейно-політичного змісту і суспільно-корисної спрямованості заходів, що проводяться. Велике значення має також правильний вибір найбільш ефективних форм та методів військово-патріотичної роботи в позаурочний час.

Забезпечення знань про майбутню військову служби також залежить від рівня інтелектуального розвитку юнака, його світогляду.

Певного виховного ефекту можна досягти, включивши в систему інформування про армію шкільну бібліотеку. Підбір відповідної літератури, постійно діючі кутки, наочна агітація, стінна преса, читацькі конференції (вечори) є активним, дієвим чинником у формуванні поглядів юнака щодо служби в армії.

Для проведення бесід класний керівник повинен попередньо підготувати замкнутий тематичний цикл, який повністю висвітлює певне питання чи цілісну проблему. Планування бесід здійснюється на півріччя або на весь навчальний рік. Важливим виховним моментом і запорукою ефективності згаданого заходу є активна участь у ньому учнівської аудиторії. Тому перед проведенням бесіди в групі необхідно запропонувати юнакам обговорення декількох проблем з тим, щоб вони висловили свої думки з приводу їх. Бесіду за певною тематикою може проводити вчитель предмета „Захист Вітчизни” або класний керівник. Проте в силу специфічності виховного напряму і для більш професійного висвітлення теми проводити бесіди мають працівники військкоматів, офіцери військових частин, ветерани війн, учасники визвольних змагань.

За формального підходу до підготовки і проведення заходу він перетворюється на лекцію чи просто повчання, що різко знижує його виховний ефект та інтерес до нього з боку учнів.

Однією з форм позанавчальної роботи є зустріч з військовослужбовцями , ветеранами війни. Щоб вона була цікавою, перед її організацією необхідно, перш за все, ознайомитися з біографією військовослужбовця та ветерана, його бойовим шляхом. Завдяки цьому у випадку, коли запрошений гість не має змоги виступити, про нього розповідає підготовлений учень. Проте про окремі епізоди свого бойового життя, історію однієї з своїх нагород повинен розповісти сам військовослужбовець чи ветеран. На завершення зустрічі, щоб підкреслити увагу і пошану до військовослужбовця чи ветерана, йому вручають квіти або подарунок.

Другий напрям військово-патріотичного виховання — організація різноманітних видів діяльності патріотичної спрямованості. Оволодіння учнями предметною патріотичною діяльністю, як показує досвід, проходить легше, ніж оволодіння ними своїми внутрішніми (психічними) процесами . Відомо також, що готовність до будь-якої діяльності з самого початку розгортається в соціальному, інтерпсихічному плані, а потім за певних умов трансформується у суто інтропсихічну категорію.

Вибір заходів здійснюється з урахуванням інтересів учнів, підготовленості організаторів, стану матеріальної бази, оточення і розташування навчального закладу, наявності громадських організацій та військових частин, здатних надавати необхідну допомогу.

Із різноманітних форм позакласної військово-патріотичної роботи найбільш ефективними є:

1. Лекції, доповіді, бесіди та ін.

2. Уроки мужності.

3. Тематичні вечори.

4. Творчі зустрічі.

5. Місячники військово-патріотичного виховання та оборонно-масової роботи.

6. Походи місцями бойової та трудової слави.

7. Виставки, музеї.

8. Конкурси.

9. Вахта пам’яті.

10. Військово-спортивні ігри.

11. Робота оборонно-спортивних гуртків.

12. Змагання з військово-прикладних видів спорту.

13. Козацькі ігри.

Крім цих найбільш уживаних форм роботи з військово-патріотичного виховання учнів, у позаурочний час набули поширення й інші:

- виступи офіцерів та кращих військовослужбовців строкової та контрактної служби в навчальних закладах;

- залучення учнів до участі в проведенні військових ритуалів (прийняття військової присяги, вручення особистої зброї та інше);

- участь молоді в підготовці та проведенні урочистих заходів, присвячених визначним подіям української історії, її Збройним Силам, державним та всенародним святам;

- зустріч із батьками майбутніх військовослужбовців, їх участь у проведенні зльотів солдатських матерів;

- урочисті проводи призовників до лав Збройних Сил України.

Усі форми роботи назвати неможливо, бо життя, конкретна ситуація кожного разу підказують щось нове в організації військово-патріотичного виховання. Найбільш доступними і поширеними формами військово-патріотичного виховання є доповіді, лекції, бесіди, диспути, конференції.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Департамент освіти І науки, молоді та спорту Луганської обласної...
Формування природничо-наукової компетентності учнів при вивченні природничих дисциплін

Дніпропетровський обласний інститут п іслядипломної педагогічної...
Розділ І аналіз результатів діяльності методичного кабінету за 2013-2014 н р та завдання на 2014-2015 н р

Дніпропетровський обласний інститут п іслядипломної педагогічної...
Розділ І аналіз результатів діяльності методичного кабінету за 2013-2014 н р та завдання на 2014-2015 н р

Комунальний заклад «дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»
України 17 листопада 2011 року за №1318/20056, Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти надсилає графік...

З акарпатський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти...
За 2016 рік та пріоритетні напрямки у діяльності методичного кабінету на 2017 рік

Кзо «Миропільська неповна середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів...
Головне управління освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Уроки
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради

Департамент освіти І науки полтавської
...

Департамент освіти І науки полтавської
...

Методичний посібник містить теоретичні та практичні матеріали, що...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

b.lekciya.com.ua
Головна сторінка